У Києві провели конференцію: «Навернення до Бога. Духовний супровід особи»

Відкрив зустріч прот. Петро Жук – голова катехитичної комісії. У своєму слові отець Петро наголосив, що навернення є  процесом постійного вибору між добром і злом, який триває протягом усього життя. «Здобувати, плекати,  та ділитись досвідом віри - це те, до чого ми сьогодні  покликані», - додав він.

Про актуальність навернення та щоденну працю над собою говорив Владика Йосиф (Мілян). Він ще раз підкреслив, що: «Навернення нашого серця до Бога – це наполеглива праця через ціле життя».  Не можемо запланувати, що сьогодні житимемо за одним сценарієм, а завтра вже навернемось, бо ми так захотіли. Мусимо щоденно уповати на Господа, живучи його Предвічним Словом.   Пам’ятаймо, що як наша віра, так і наше навернення походить від слухання.

Владика Йосиф запропонував усім присутнім відповісти на таке запитання: «Чому деякі діти, які виростають у Церкві, з часом стають переконаними атеїстами?»  

Зараз, як і колись, Господь промовляє до нас: «Якщо не зречетесь всього, що маєте – не ввійдете в Царство Боже». Поставмо собі це запитання, і даймо на нього відповідь – тоді зможемо побачити, чи є Христос найбільшою цінністю нашого життя. Проаналізуймо сьогодні свою віру, бо шлях нашого удосконалення є лише двох типів: або ми зростаємо, або деградуємо. Шукаймо повсякчас зустрічі з Богом, а особливо в неділю, адже цей день дано нам для освячення. 

Про поняття навернення в Святому Письмі доповідав отець-доктор Тарас Барщевський. Свій виступ доповідач розпочав з такого риторичного запитання: «Чи втілюється навернення силою людського бажання, чи воно залежить від ласки Божої?» Справді, ця переміна наступає із Всеохоплюючої Божої Любові та Його святої волі. Читаючи Святе Письмо не раз натрапляємо на заклики до покаяння як у Старому так і в Новому Завітах.

Отець говорив, що правдиве навернення людини характеризується в трьох аспектах: радикальності, релігійності та людяності.  Покинути гріх, а не лише просити за нього прощення – ще один важливий момент на дорозі до християнської досконалості. Для нас завжди актуальна Добра Новина: Царство Боже Близько – і наша відповідь на цю Благовість, є ще одним засобом істинної злуки з Богом. «Євангелист Йоан запевняє, що нове народження – з висоти, тому ніколи не уповаймо лише на власні сили» - відзначив о. Тарас. 

Доповідач пригадав присутнім про навернення Авраама, який зустрічає Живого Бога, що змінює його життя, штовхаючи  до радикального вибору: «Йди в нову землю, покинь все колишнє…». Господь пропонує нам зовсім інше життя, але для цього мусимо зректись гріха.  Життя Авраама – це постійне навернення, неодноразове випробування віри, проте, врешті – щаслива вічність з Творцем. На закінчення виступу отець закликав нас не боятися навернення, але щирим серцем прагнути його.

Про навернення Руси-України доповідав бр. Тарас Пшеничний. Він зазначив, що дана тема є досить цікавою, бо вже не одне століття обговорюється істориками. Доповідач охопив події, що  відбувались на теренах наших земель починаючи від  V ст. аж до офіційної дати хрещення Руси-України за князя Володимира Великого. За словами бр. Тараса цей процес був нелегким, адже не так просто було одразу здійснити цілковиту переміну віри. Про це свідчать факти здійснень язичницьких культів після хрещення. Проте Володимир не здавався, а постійно прагнув виокремити руську християнську ідентичність. Його справу продовжував син – Ярослав Мудрий, з постаттю якого пов’язане формування філософсько-богословської думки. З новим віровченням прийшла нова мораль, відбувся перехід від магії і чаклунства до нових форм світогляду, в центрі яких стояв Бог.

Наступний учасник конференції, отець Василь Чудійович, розповів присутнім про літургійний аспект супроводу людини від навернення до хрещення. За словами доповідача, Церква завжди дбала про те, щоби охоплювати всі діяння молитвою. Так само і в ситуації з хрещенням. Отець говорив про два періоди оглашення, в яких людина вчиться усвідомлювати себе милосердною, внаслідок добрих діл та пізнавати свою віру через занурення в її правди. Далі наступає період просвіщення – етап посту, молитви та сеансів екзорцизму, як невід’ємний елемент програми катехуменату. Лише пройшовши підготовку, просвіщенні могли прийняти хрещенням  зі Славним Воскресінням ГНІХ. Наприкінці доповіді отець зачитав молитви Церкви за оглашенних та просвіщених, вслухаючись в які, ми мали можливість відчути, та краще зрозуміти весь трепет Тайни Хрещення.

Після перерви, із доповіддю «Навернення в документах Церкви» виступив о. Войцех Сурувка, ОР.  Отець Войцех говорив  про те, яку перспективу навернення пропонує Папа. Він каже не тільки про індивідуальний вимір навернення, але передусім про вимір колективний. Важливим етапом такої переміни буде визнання провини синів та дочок Церкви. В акті визнання провин сплітаються найважливіші питання сучасної Церкви, нова євангелізація і прагнення до єдності християн. В  джерелах, які використовував отець готуючись до виступу, згадується 94 виступи Іван Павло ІІ, де Святіший Отець або визнавав історичні провини Церкви, або ж просив пробачення за них. Слушно слідувати шляхом, вказаним Папою, а прохання пробачення мають стати постійною практикою християн.

Важливим етапом зустрічі було представлення Програми катехуменату для дорослих в УГКЦ, презентацію якої провела сестра Луїза (Цюпа), СНМД. У своєму виступі доповідач говорила про практичну сторону навернення, я саме про Святу Тайну Хрещення. «Згідно статистичних даних, приблизно 500 людей кожного року готуються до хрещення в нашій Церкві», - зазначила с. Луїза. Саме тому питання катехуменату стає актуальним.

У вступі до програми читаємо слова Блаженнішого Святослава: «Потрібно допомагати охрещеним, які з різних причин не були євангелізовані, катехизовані та воцерковлені, - допомагати пройти програму катехументату, завдяки якій вони зможуть пізнати Правди віри, молитву і життя Церкви […] Катехуменат – це не тільки навчання Правд святої віри. Це життєвий шлях поступового відродження в Таїнственне  життя Церкви для служіння Богові та ближньому». Ще однією приємністю зустрічі став вихід у світ катехизму «Христос – Наша Пасха» російською мовою, який презентувала с. Луїза.

Після виступів доповідачів та обіду, який забезпечила організація «Карітас», наступила праця в групах. Учасники конференції поділилися своїм досвідом, ідеями та поглядами. Працювали в трьох напрямках:

1. Навернення особистісне і спільнотне.
2. Катехизація дорослих.
3. Яка причина того, що з етапом дорослішання діти, які раніше ходили до церкви починають втрачати віру?   

В кожній групі було обрано керівника, який потім оприлюднював напрацювання. Серед найважливіших аспектів, що були озвучені, слід відзначити те, що в кожній дитині ми повинні бачити цілісну особистість, пам’ятати про її свобідну  волю і ніколи не забувати, що вона є Божим даром і найперше належать Господу. Щодо навернення, то кожен з нас повинен пережити свою особисту переміну. Нам необхідно пам’ятати самим та нагадувати іншим про умови, які кожен з нас повинен виконувати, щоб жити праведним життям. Говорилось також про нову євангелізацію за межами структури Церкви, та її участь в суспільному житті. Варто розуміти, що тільки після особистої зустрічі з Ісусом можна йти і проповідувати Христа іншим. Сьогодні ми повинні охопити своїми молитвами всіх людей, які ще не прийняли Святої Тайни Хрещення, щоб кожен з них знайшов свій шлях до Бога.

На завершення зустрічі виступив прот. Петро Жук. Він сказав, що лише ставши інструментами в руках Божих, зможемо привести інших людей до Бога. Кожен з нас від Нього отримує завдання: відшукувати, вчити і хрестити у вірі. Даючи завдання, Господь дає силу звершити його, тому наберімось сили відкривати у ближніх те, що Господь вже давно в них заклав – образ Його творіння. Наприкінці заходу отець подякував всім, хто долучився до участі у конференції та підсумував результати дня.

Бр. Михайло Крамар, І курс КТДС