Першу прощу нідерландських українців до санктуарію м. Гейло провели у неділю жінок-мироносиць

Божественну Літургію з цієї нагоди очолив митрофорний протоєрей Михайло Романюк, протосинкел Паризької єпархії, якому співслужили душпастирі Нідерландів о. Микола Палюх та о. Микола Буцяк, а також представник духовенства Бельгії о. Олег Сподар.

Прочани організовано прибули автобусами та автівками з Утрехта, Райсвяйка та інших куточків Королівства Нідерландів. Для співу під час богослужіння об’єдналися два українські співочі колективи: хор парафії Зіслання Святого Духа (м. Утрехт) та ансамбль “Червоні Коралі” з парафії Воздвиження Чесного Хреста (м. Райсвайк), якими диригувала Олександра Ленишин.

У проповіді о. Михайло Романюк поділився з прочанами своїм досвідом перебування закордоном та переживаннями з приводу зустрічей з українськими громадами у різних куточках Європи. Проща завершилася згідно з кращих великодніх українських традиція: віряни співали великодніх та українських пісень, бавились в гаївки.

Історія санктуарію «Богородиця в потребі починається в кінці XIV сторіччя, коли місцевий голландський фермер знайшов дерев’яну статуетку Матері Божої, яка дивом поверталась на одне і теж місце після того, як він її звідти забирав. На місці знахідки незабаром збудували каплицю, на подвір’ї якої стояла криниця, що прославилася протягом наступних сторічь випадками чудесних оздоровлень. У часи Реформації капличку зруйнували, а криниця зникла під руїнами. Однак, у 1713 році вода стала бити джерелом. В той час був мор худоби, і як свідчать хроніки, тварини, як пили із джерела біля каплички, виживали.

Того дня погода наче передала загальний піднесений настрій: святковий, спокійний та  благодатний. Люди відчули однією родиною під покровом Пресвятої Богородиці та повернулися до домівок із бажаннями знову відвідати цей марійський санктуарій, котрий того дня був вперше відкритий для Української Греко-Католицької Церкви.

Тетяна Бойко,
Спеціально для служби комунікації Паризької єпархії