Владика Богдан Дзюрах презентував духовенству Кам’янець-Подільської єпархії посібник «Сповідь — Таїнство Божого милосердя»

Формаційна зустріч преосвященного владики Богдана Дзюраха, Секретаря Синоду Єпископів УГКЦ, із духовенством Кам’янець-Подільської єпархії відбулася у м. Хмельницькому на запрошення правлячого архиєрея цієї єпархії владики Івана Кулика. Головною темою стала презентація нового Практичного посібника для сповідників та духовних наставників УГКЦ «Сповідь — Таїнство Божого милосердя».

Сама зустріч, що відбувалася у межах Інституту постійної формації, розпочалася з Божественної Літургії, яку очолив правлячий єпископ Кам’янець-Подільський владика Іван Кулик у співслужінні владики Богдана Дзюраха та численного духовенства. Під час літургійної гомілії владика Богдан Дзюрах насамперед подякував за можливість спільного ділення думками та досвідом: «Пресвітерат, зібраний навколо свого єпископа, є серцем місцевої Церкви. І я радію, що серце нашої Кам’янець-Подільської єпархії б’ється в унісон з усією нашою Помісною Церквою, що намагається відновлюватися і укріплятися, щоб ще краще послужити усьому Тілові цієї єпархії та рідному народові. Дякую за цю можливість бути сьогодні з Вами, молитися і поділитися певними синодальними напрацюваннями, які, маю надію, допоможуть Вам більш ефективно здійснювати Вашу душпастирську послугу, зокрема в Таїнстві Покаяння».

Служіння духовенства: проповідь і молитва

Відтак проповідник звернув увагу на два суттєві аспекти служіння духовенства: проповідь Божого Слова і молитва. «Ми не повинні ані боятися, ані соромитися проповідувати Боже Слово, бо Церква, навіть картаючи за зло і закликаючи до покути і покаяння, не є вістункою нещастя. Вона закликом до покаяння, хоч непокоїть заскорузлі і притуплені гріхом сумління, все ж вказує на вихід з безнадійних, з людської перспективи, ситуацій, бо „неможливе у людей, можливе Богові“ (Лк. 18, 26). Він єдиний здатний простити людині і народові їх беззаконня і таким чином повернути зло на добро. Це нам показує Пасхальне таїнство, яке є осердям нашої святої віри: історія спасіння не зупинилася на Голгофі, де було розіп’ято Воплочену Любов, вона також не канула в небуття за приваленим каменем Спасителевого гробу. Історія спасіння осягнула своє довершення великоднього світанку, коли Ангел благовістив жінкам-мироносицям прекрасну новину, що перевершила будь-які їхні сподівання: вони очікували людської сили, яка б відвалила камінь від Спасителевого гробу, а стали першими свідками Божої сили, яка навіки відвалила камінь людського гріха і відкрила померлому внаслідок гріха людству шлях до раю», — мовив архиєрей.

Місіонери надії та спасіння

Із цієї Пасхальної події, за словами єпископа, народжується і наше покликання бути свідками та місіонерами надії. «Усі ми, християни, почавши від жінок-мироносиць, яких слушно називаємо рівноапостольними (як от Марію Магдалину), покликані нести затривоженій людині всіх часів радісну благовість надії і спасіння. Це — справді чудове завдання і покликання: нести людям не погрози Божих кар, але Боже запрошення до повноти життя через навернення і віру у Святу Євангелію, якої нам не потрібно, як каже св. Павло, соромитись, „вона бо — сила Божа на спасіння кожному, хто вірує“ (Рим. 1, 16)», — додав владика Богдан.

Молитва як джерело нашої сили

Відтак другим аспектом служіння духовенства є молитва. «Вона є джерелом нашої сили і плідності нашого служіння, бо саме від життєдайного зв’язку зі Своїм Господом Церква черпає свою силу і так стає місцем, де люди віднаходять життя, відновлюють надію, зростають у любові. Храм, в якому не звучить молитва, подібний до криниці, в якій висохла вода. Тому й пригадує нам всім Господь Ісус у нинішньому Євангелії: „Дім мій — дім молитви“ і ніхто не має права перетворювати його на „печеру розбишак“ (Лк. 19, 46)», — сказав Секретар Синоду Єпископів та закликав до постійної та ревної молитви:

«Дорогі співбрати у Христовому священстві! Молімося регулярно, часто і багато, бо з молитви черпатиме силу наше слово і натхнення — наше благодійне служіння вірним! Молімося приватно, коли ніхто на нас не дивиться, окрім Самого Бога, Який неодмінно дарує нам свою благодать на всяке добре діло! Нехай наші рідні знають, що маємо впродовж дня години, коли мусимо усамітнитися на розмову з Богом, подібно як це робимо у храмі, відкладаючи „усяку житейську печаль“. Але молімося також разом з церковною спільнотою, щоб наші храми ставали життєдайними оазами посеред пустині страху, тривоги і безнадії».

Презентація посібника «Сповідь — Таїнство Божого милосердя»

Опісля Божественної Літургії відбулася формаційна зустріч, під час якої Секретар Синоду Єпископів представив генезу укладання Посібника, його змістовне наповнення та відповів на деякі запитання присутніх. Священники були надзвичайно зацікавлені тематикою, і цим показали своє щире бажання якнайкраще здійснювати своє служіння сповідників і духовних наставників. За словами св. папи Івана Павла ІІ, це служіння є «найважчим, але водночас найбільш величним служінням священника».

У своєму виступі доповідач підкреслив важливість Таїнства, «адже в ньому довершуєтья духовне відродження, спасіння людини, яка внаслідок гріха втратила Божу ласку і Боже життя, що його вона отримала у Хрещенні. І в той час як проповіддю Божого Слова ми пробуджуємо у серці людини віру та бажання навернутися до Бога, саме у Сповіді ця спасенна зустріч грішної людини з милосердним Богом осягає свою остаточну ціль: визволення з гріховної неволі і відновлення життя у Святому Дусі».

Наприкінці зустрічі владика Богдан Дзюрах, Секретар Синоду Єпископів УГКЦ, зачитав слова-побажання Блаженнішого Святослава, розміщені у вступному слові до Посібника, в яких Отець і Глава Церкви висловлює сподівання, що отці «на сторінках цього видання знайдуть багато корисного для себе, завдяки чому зможуть краще служити вірниму такій важливій ділянці душпастирства, як Сповідь і духовний супровід».

Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ