Церквоні співці з різних міст України духовно відновилися в Уневі

Як поділилися організатори, не всі охочі змогли потрапити на захід, адже кількість місць була обмежена. У залі на 70 осіб у суботу було 85 слухачів. Цікаво, що це були представники як УГКЦ, так і УПЦ Київського Патріархату.

Впродовж трьох днів учасники духовного праксису прослухали 8 лекцій. Спікерами були студити єромонах Ілля Мамчак, ігумен Свято-Успенської Унівської лаври; єромонах Лука Михайлович, працівник духовно-пасторального відділу Українського Католицького Університету, єромонах Йона Максім, адміністратор храму Архистратига Михаїла УГКЦ у Львові, схимонах Пімен Мойзеш, родом зі Словаччини; а також о. Євген Станішевський, бібліст, духівник Львівської Духовної Семінарії, о. Петро Рак, адміністратор храму Благовіщення УГКЦ у Львові та Неля Ільченко, керівник Літургійного центру "Передання".

Лектори розкривали особливості літургійного життя на парафії та участі в ньому, розповідали про співців, які прославляли Бога на сторінках Святого Письма, знайомили учасників з традиціями та джерелами церковного співу, розкривали святоотцівські джерела передання української традиції.  Особливий акцент реколекцій був на тиші. Майже після кожного навчального блоку в програмі була мовчанка, до якої учнів готували, даючи напрямки для роздумів наодинці з собою і з Богом. Також у перший день учасники мали вечірні читання Святого Письма під проводом одного з духівників. Окрім того, всі співці вивчали традиційні українські напіви  “Царю небесний”, “Достойно є”, “Хваліте ім’я Господнє”, а також брали участь в Утренях, Вечірніх, Часах, Літургіях під проводом місцевих монахів-студитів. Недільну Літургію співав хор “Клірос”, у складі якого були організатори та частина учасників духового праксису.

Додаток:

Відгуки учасників:

Роксоляна Мисько, регент храму Климентія Папи УГКЦ, м Львів

Я дуже щаслива, що потрапила до Унева з “резервного списку”. Я бувала на різних реколекціях, але такого досвіду – реколекцій для співців – у мене не було. Зібралися музиканти. І коли всі разом, усією громадою музикантів чисто заспівали в храмі полієлей – це принесло велику радість.

Мені дуже сподобалися наші спікери: отець Євген, отець Лука, брат Пімен… Вони говорили, як до своїх друзів. Не “з висоти” – “от я – спікер, а ви десь там слухачі”. Якесь таке було єднання душ.

А щоб описати місце проведення – немає слів. Мені так бракувало того спокою...

Віра Гаяць, регент Храм блаженних Новомучеників українського народу, м. Тернопіль

Я думала, що на наших зустрічах в Уневі буде більше співу. Проте я насамперед їхала сюди за духовним вивільненням.

Щодо монодійного співу, який ми тут пробували, – його не на кожній парафії використаєш. Він має багато інтонаційних мелізмів, делікатних виспівувань. Молоді голоси піддаються такій праці. Для нашої традиції характерніше чотириголосся. На великі свята, коли збираються всі, хор звучить так потужно, що «той спів аж від куполу відскакує». Люди звикли до такого співу.

А мелодія й ісон на витриманих басах – це дуже своєрідно, дуже гарно. Знаєте, буває таке неприємне горлове звучання – а тут є легкість, прозорість. Над цим треба працювати.

Я вперше почула такий спів. Але поки що не ризикну впровадити його у своєму хорі – не маю такого складу учасників, такого рівня. От взяти окремі елементи, наприклад, єктенію, – це можливо.

Повідомила Марта Гаврилів