Римо- та греко-католики Запоріжжя разом пережили радість Христового Воскресіння

Додамо, з моменту військових дій на Донбасі владика Степан звершує святкові богослужіння в найбільші християнські свята для греко-католиків Запоріжжя в санктуарії Бога Отця Милосердного за дозволом місцевої ієрархії РКЦ. Цього року, коли дата Воскресіння ГНІХ збіглася в католиків обох обрядів, єпископи переживали Великдень разом. Крім цього, наприкінці великодніх відправ у санктуарії було звершено Чин Хрещення немовляти.

«Сьогодні ми звершили Літургію спочатку східного, а тепер римського обряду, бо Церква є одна. Ісус дуже задоволений, коли ми, християни, молимося разом, – промовив до вірних владика Ян. – Це до душі і серця Ісуса, який страждав і страждає, коли Церква розділена. Тому сьогодні я віддаю слово владиці Степану, який завжди говорить те, що йде прямо в серце, а ми – будьмо дуже уважні…»

Проповідь продовжив владика Степан: «Багато людей деколи мають сумніви щодо свого воскресіння. Нічого дивного в тому немає. Коли апостола Павла запитували, як ми воскреснемо, то він запевняв, що Христос воскрес і ми воскреснемо. Коли ми думаємо про воскресіння, то в нас може виникнути запитання: для чого Син Божий узяв людське тіло на небеса і преобразився? Якщо Він узяв оце людське тіло на небо, то наші тіла так само мають цінність…»

Єпископ розповів про розмову з жінкою, яка називала себе віруючою християнкою. «Вона знала, що я священик, але не знала, що я єпископ. Тож жінка запитала, чи я вірю, що воскресну. Я відповів, що вірю, а вона сказала, що сумнівається в цьому», – вів проповідник. Владика Степан закликав не сумніватися у всемогутності Божій: «Христос воскрес, і це дає нам запевнення, що ми воскреснемо. Але в якому тілі? Бо є тіло душевне, а є духовне…» Як він пояснив, тіло душевне – це те, яке ми маємо зараз, і воно чуттєве, а духовне  – таке, як у воскреслого Христа, який міг пройти через будь-яку матеріальну перешкоду: «Наше тіло духовне буде подібне до тіла воскреслого Христа. Крім цього, ясність нашого тіла буде настільки великою, наскільки ми будемо святі. Святість наша дасть нам світло!»

Тож, за його словами, просто ходити в храм і тільки посвячувати паски й ковбасу – це ще не віра: «У Запоріжжі я був свідком того, як приносили на свято Воскресіння тільки паски до каплиці, священик посвячував їх і всі одразу ж розходилися по домівках. Оце й уся була віра! Для віруючих Христос – світло, що показує, куди йти».

Екзарх Донецький наголосив, що церковних храмів є тисячі, але Церква – одна: «Для мене болючим є те, що я не можу бути в Донецьку, болючим є те, що частина України – у крові, і те, що я не можу єдиними устами і єдиним серцем із нашими вірними прославляти Воскресіння Христа. Але ми – об’єднані молитвою! Я сподіваюся, що воскреслий Христос наведе лад в Україні».

Руслана Ткаченко, прес-служба Донецького екзархату УГКЦ
www.ugcc.dn.ua
Світлини Олени Кулигіної, с. Йосафати Цяпало