Екзарх Донецький: «Сьогодні всі знайдімо дорогу до храму»

Божественна Літургія відбулася в приміщенні Українського дому, а співслужили з єпископом о. В’ячеслав Сеник, ігумен василіанського монастиря Серця Христового в Званівці, та о. Ігнатій Олександр Воловенко, настоятель парафії Успіння Пресвятої Богородиці в місті Севєродонецьку.

Під час проповіді архиєрей пригадав вірним про Передання, з якого ми знаємо про перебування Пречистої Діви Марії в храмі.

«Мала дівчинка Марія нині приводиться до Єрусалимського храму своїми батьками Йоакимом і Анною і віддається, мов жертва цілопальна, бо більше дітей вони не мали, на службу Богові. Там, при святині, віддаленій від гамору світу, подібно до теперішніх монастирів, виховувалося багато дівчат до часу, коли їм виповнювалось 14 років, – коли могли вже виходити заміж. Це місце було спеціально застережене для первородних доньок з племені Юди і коліна Леві. Програма виховання містила в собі не лише вивчення грамоти, читання і розважання над текстами Святого Письма, але й навчання рукоділля: вишивання, в’язання, ткацтва… Передання говорить, шо Марія виткала хітон, який в чудесний спосіб збільшувався в міру росту Ісуса і за який пізніше, перед хресною смертю, воїни кидали жереб», – зазначив владика Степан.

Владика наголосив на тому, що кожна людина має стати храмом, в якому перебуває Бог: «Роздумуючи над подією Введення в Храм цієї маленької Богом вибраної дівчинки, подумаймо над таким питанням: як ми знайшли дорогу до храму? Бо всі ми – середнього віку і старші, ще пам’ятаємо, як закривали храми, а вірним, особливо дітям, забороняли ходити на служби. Як ми з вами пізнали Бога? Якою була наша дорога до Божого храму? Чи тепер, коли ми можемо вже свобідно ходити до храму, наше тіло є Божим храмом, а наше серце – Божим престолом? Ми йдемо до храму, щоб зустріти Бога, але ми повинні і ввести Його до нашого серця. Перші християни не мали храмів, але Бог мешкав в їхніх серцях, які були святинею Святого Духа. Коли Бог замешкає в нас, то навіть коли знищать храм, Він не пропаде, не загубиться, Він буде з нами, в нас».

На завершення проповіді архипастир закликав присутніх шукати дорогу до храму та за допомогою Святих Тайн запросити до храмів наших душ самого Ісуса Христа. 

«Дорогі мої! Знайдімо сьогодні кожен свою дорогу до храму, неповторну і таку рідну, якою Господь кличе нас – тебе і мене. Кожний має свою дорогу, часто всіяну хрестами, хтось гладшу, а хтось – із вибоїнами, але не бійтеся – вона не тільки приведе до храму Божого, але і введе в нашу душу благодать, мир і спокій.  А так, як у сьогоднішній день існує повір’я: приглядатись, хто першим прийде до нас до хати, щоб пізнати, як нам буде вестися цілий рік, – введімо до хати нашого серця найдорожчого гостя – Ісуса Христа, прийнявши Святе Причастя, і це стане запевненням нашого найщасливішого майбутнього.

Приєднуймося, дорогі, і ми до молитов святої Церкви, яка сьогодні в особливий спосіб прославляє пресвяту Богородицю: «Днесь Боговмістимий храм, Богородиця, у храм Господній приводиться і  Захарія Її приймає. Днесь святая святих радується і хор ангельський торжественно торжествує. З ними і ми днесь празнуючи з Гавриїлом закличмо: радуйся, повна ласки, Господь з Тобою, Ти маєш велику милість!».

Владика Степан також заохотив вірних міста Бахмута молитися до Богородиці та просити про допомогу в зведенні парафіяльного храму, якого вірні дотепер не мають: «Раджу вам усім, дорогі брати і сестри, в цей день, коли Пресвяту Богородицю вводять до храму, просити Її, щоб вона ввела усіх вас у ваш храм, де ви змогли б повноцінно молитись та навчатися Слова Божого!».

Цього дня єпископ також завітав на святкову Літургію до храму Преображення Господнього при монастирі в Званівці. Екзарх Донецький виголосив проповідь, в якій особливу увагу приділив історії походження свята Введення в храм Пресвятої Богородиці. У подорожі владику супроводжувала сестра Лукія Мурашко, ігуменя монастиря Святих Петра і Павла (ЧСВВ), в місті Запоріжжі.

Пресслужба Донецького екзархату УГКЦ