До ювілею Тернопільської єпархії вийшла збірка проповідей «Зерна віри» єпископа Михайла Сабриги

Книга містить вісім тематичних розділів проповідей, розділ статей і послань з нагоди вагомих духовно-суспільних подій у житті Церкви та народу, а також  життєпис першого єпарха Тернопільщини та вставку зі світлинами про його життя і діяльність.

Книга «Зерна віри» - дещиця великого спадку світлої пам’яті владики Михайла, - спадку, яким архиєрей обдаровував усіх - священиків, семінаристів, богопосвячених осіб, мирян, які з трепетом серця слухали його науки під час архиєрейських Богослужінь, прощ, урочистостей. Минув сьомий рік, як владики немає серед нас. Усім бракує його теплої усмішки, доброго слова, батьківського напуття. Багато з нас пригадує, як поспішали до катедрального храму в Тернополі, аби почути його науку, що проникала у найпотаємніші куточки єства, спонукала до каяття, навернення на добру дорогу праведного життя.

Боже Провидіння, незалежно від нашої волі, встановило межу, поза «яку не перейдемо». Це — межа смерті, що є початком вічності. До цього прямує кожна людина, не один раз наголошував владика Михайло, і тому завжди мусимо бути готовими стати перед справедливим Божим судом. До цієї миті єпископ готувався. Однак, очевидно, він дбав і про тих, що мандруватимуть «долиною горя та сліз». Як кожен пастир Христового стада, як люблячий батько своїх дітей, він не збирав матеріальних скарбів, але постійно молився і працював над поширенням Христового Євангелія. Він, мов той євангельський сіяч, у призначену пору вийшов сіяти на ріллю людських сердець, аби зійшли плоди християнських чеснот у стократ.

І хоч сьогодні владики фізично немає з нами, він залишив нам своє слово. Сотні рукописів наук, послань, статей — це той неоціненний духовний спадок, яким маємо пишатися, дорожити, шанувати і ширити.

Праця з архівом владики Михайла, що тривала кілька років, є своєрідним продовженням його буття. Адже за кожним словом, прикладом, цитатою Святого Письма стоїть він - добрий та ревний Божий сіяч. Усе те, що він писав і ніс до людей, було суттю його життя. Жодне напуття, жодна думка не суперечили тому, як він жив, переносив несправедливі образи, як умів прощати і любити ближніх.

Він був людиною інтелігентною, ерудованою. Це підтверджують рукописи, які рясніють цитатами Святого Письма, висловами філософів, отців Церкви, поетів і письменників.

Безумовно, окрім поданих у книжці проповідей, є ще чимало рукописного матеріалу, над яким роками трудився світлої пам’яті владика Михайло. Тому нехай  праця причетних до видання книжки буде лептою на добру і вічну пам’ять про пастиря та сіяча зерен віри - владику Михайла Сабригу.

Повідомила Надія Шподарунок

Для довідки:

Народився 22 листопада 1940 року в с. Бортків Золочівського району Львівської області. Після закінчення школи і служби у війську в 1963 році вступив до новіціату отців редемптористів у Львові і одночасно почав богословські студії у підпільній семінарії.

8 листопада 1971 року склав вічні обіти.

24 лютого 1974 року отримав священичі свячення з рук митрополита Володимира Стернюка.

Його душпастирське служіння проходило в умовах постійних небезпек та переслідувань, однак Господь беріг отця Михаїла і готував до

особливого служіння.

11 жовтня 1986 року таємно відбулася єпископська хіротонія, яку здійснив митрополит Володимир Стернюк.

З виходом УГКЦ із підпілля владика Михайло був єпископом-помічником Львівської архиєпархії.

Із січня 1990 року служив у Тернополі.

У 1992 році на Синоді Єпископів УГКЦ було ухвалено створити Тернопільську єпархію, а владику Михайла призначили екзархом, у день

Верховних апостолів Петра і Павла Святіший Отець Іван Павло ІІ затвердив рішення Синоду.

17 жовтня 1993 року відбулася інтронізація єпископа Тернопільської єпархії УГКЦ.

У 2000 році, внаслідок реорганізації єпархіальних структур УГКЦ, Тернопільську єпархію перейменовано у Тернопільсько-Зборівську.

29 червня 2006 року Божого владика Михайло Сабрига на 66-му році життя відійшов до вічності. Похований у крипті на території Марійського духовного центру "Зарваниця".