Для ініціативної молоді Коломийсько-Чернівецької єпархії провели формаційний табір аніматорів

Тому цього року захід провели на єпархіальному рівні, до якого приєдналися діти з Печеніжинського, Коломийського, Березівського, Корнецького та Надвірнянського деканатів, тобто молодь з шістнадцяти парафій.

Упродовж чотирьох днів із ранку до вечора  аніматори спільно з учасниками проводили час, поєднуючи теоретичні та практичні навички організації проведення дитячих літніх таборів. Аніматори вчилася організовувати дозвілля, проводити ігри, танцювати банси, спільно молитись, працювати в групах, гуртках та сценках. І це далеко не повний перелік тих вмінь, які здобували учасники вишколу. о. Іван, співорганізатор й ініціатор табору , розповідає про два дуже важливих моменти у житті табору, а саме про те, що опісля табору 2015 року в с. Сопів, який провели аніматори зі Львова ,під проводом о. Петра Майби, виховав помічників для себе з парафіяльної молоді й вневдовзі організував табір в 2016 році, вирішивши поділитись цим досвідом з іншими парафіями. Власне це і стало метою даного табору.

Другий момент- це співпраця церкви й держави. «Всі, з ким я співпрацював, направду, були зацікавлені й охоче допомагали в роботі: керівництво Печеніжинської школи надало шкільний автобус, Княждвірська школа виділила приміщення спортзалу на випадок негоди. На зустріч пішов і директор Коломийського держлісгоспу Василь Синітович, який дав дозвіл провести табір в Тисовому заказнику й відвідати музей. Не менш важливу підтримку в пожертвах і приготуванні сніданків, обідів й підвечірків проявили парафіяльні спільноти с. Сопова та Княждвора. Я також вдячний всім, хто прийняв на нічліг аніматорів й дітей з сусідніх деканатів»,-підкреслив священик.

 В свою чергу учасники висловлюють подяку о. Івану Шинкаруку та всім, хто з доброї волі долучився до проведення й організації табору. «Мені добре запам’ятались лекції, з яких я багато почерпнула. Кожен день, проведений в колі аніматорів, «запалював» бажання спробувати себе в цій справі. Хоч я добре розуміла, що все не так просто, та бажання було сильнішим. І справді, моментами вдавалось практикувати. Пригадую, наш аніматор Тарас казав, що додому ми повинні приходити втомлені фізично та емоційно, щоб після всього залишалось лише згадувати про чудові моменти дня. Так і було! Ігри, в які ми грали, настільки нас захоплювали, що вже не помічали коли втомлювались.»,- ділиться враженнями учасниця табору Анастасія Мороз. До речі, вона є однією з 5-ти дівчат, які минулого року,  під керівництвом о. Івана, провели табір для 80-ти дітей при парафії Покрови Пресвятої Богородиці с. Сопів.

Про відмінну роботу аніматорів розповідає й Надія Максим’юк: «За такий короткий час ми дуже здружилися. Кожен для себе перейняв багато досвіду, яким охоче ділились аніматори. В такому спілкуванні час справді проходив швидко й весело. Дуже рада, що погодилась стати учасницею табору, адже після всього залишилось багато чудових спогадів й бажання працювати для церкви та молоді». В такій приязній атмосфері однолітків, сонячної погоди, затишної природи, учасники навіть забули про власні гаджети, надаючи перевагу живому спілкуванню, що власне і є на меті будь-якого християнського табору.

У четвер, 22 червня, паралельно з вишколом аніматорів, з благословення правлячого архієрея Коломийсько-Чернівецької єпархії Василя (Івасюка), відбувся семінар для священиків. В рамках семінару о.Петро Майба, СДБ, куратор католицьких шкіл УГКЦ й співорганізатор формаційного табору в Княждворі, обговорював важливі питання щодо структури формування таборів, залучення молоді, супроводу священиків і їх співпрацю з нею. «Важливим є,- наголошував о. Петро,-бути поряд із дітьми, супроводжувати їх у власних потребах, бажаннях, і навіть проблемах, оскільки таке відношення формує довіру, на якій будуються стосунки. І пам’ятаймо найважливіше: молодь сьогодення - це парафія майбутнього.» Із словами вдячності та дитячими сльозами розлучалися з отцем Петром й друзями наставниками зі Львова, розуміючи всю відповідальність поставлену на них у формуванні нових «спільнот» й стосунків на їхніх парафіях. Такі моменти є свідченням того, що зупинятися на досягнутому не варто. Зернятко доброї справи впало справді на родючий ґрунт щирих й гарячих дитячих сердець, тому ми разом спільно з молитвою й надією очікуємо благословенних плодів для добра церкви й України.

Прес-служба Коломийсько-Чернівецької єпархії