«Місіонер»: єдине чернече видавництво, що прагне творити високу культуру

– Упродовж останніх століть монахи Чину святого Василія Великого в Україні відомі своєю видавничою діяльністю. Свої початки вона веде із XVI-XVII століття. Із року в рік видавництво збагачувало та продовжує збагачувати українців богослужбовою, катехитичною, літургійною літературою, прозовими і поетичними творами релігійного змісту, дитячою духовною літературою та ін. Особливу популярність мав католицький часопис «Місіонар», заснований та вперше виданий у 1897 році.

– Із виходом Української Греко-Католицької Церкви з підпілля видавництво «Місіонер» переживає відродження. Нові ідеї, нові книжки та нові починання привели до повернення у власність Жовківської друкарні у 1994 році, де й зараз народжуються нові видання. Спробуймо поглянути за лаштунки книговидавничого процесу єдиного в Україні чернечого видавництва «Місіонер» разом із його директором о. Віталієм Попадюком. Зокрема дізнаємося, чому планшет ніколи не замінить книги, як народжується нове видання та чи можливо боротися із наслідками пандемії, якщо ти лише видавець.

– Отче, сьогодні часто можна почути про те, що книжки поступаються електронним гаджетам, що читання відходить на задній план серед щоденної рутини та гонитви і, зрештою, все можна знайти в інтернеті. На вашу думку, у чому насамперед полягає цінність книги і чому важливо продовжувати плекати культуру читання в Україні?

– Звичайно, сучасні технології дають доступ до книжок, які не займають місця в торбі, у кишені… Якщо є бажання читати і заряджений планшет чи телефон, то можна без проблем зробити це, їдучи в громадському транспорті, сидячи на лавці в парку, очікуючи своєї черги до лікаря чи чекаючи на посадку в аеропорту або на вокзалі. Так. Все можна знайти в інтернеті, але є щось, чого в інтернеті не знайдеш. Смак, нюх і дотик… Естетичне відчуття.

До прикладу, телевізор. Здається, це вчорашній день, адже маємо вдома комп’ютер, інтернет – можна знайти і подивитися все, що хочеш, навіть усі серії «Санта Барбари» (сміється. – Ред.). Але майже в кожній оселі ми бачимо телевізор, телебачення, у декого – великий, на пів стіни екран. До чого я веду? Ми, люди, не любимо надто легкого життя – воно нудне. Все можна легко знайти в інтернеті, але ми хочемо подивитися фільм, новини чи передачу по телевізору. Так, дістає реклама, але під час неї можна зробити перерву – перекинутися словечком з домашніми, зробити та з’їсти канапку тощо (сміється. – Ред.). Всі відповіді знає гугл, проте наші діти все ж навчаються з паперових книжок, вчаться думати, бодай можуть спробувати свої художні навички на сторінках посібників, щось «намазюкати».

Я веду до того, що паперова книжка – це не тільки джерело для читання, але й те, чого можна торкнутися, потерти, на що можна спертися або чим легко постукати себе по голові, роздумуючи пильно над чимось. Книжку можна понюхати. Чудовий запах книги, яка щойно вийшла з друку, або ж старовинної книги, яка пролежала купу літ на полиці. Можна подарувати цікаву електронну книгу приятелеві, він зрадіє, подякує. Але приємніше буде зробити подарунок з надрукованої книжки, гарно оздобленої чи просто з гарною обкладинкою та корисним вмістом. Такий подарунок завжди привертатиме очі того, кому її подарували та водночас нагадуватиме про цю прекрасну мить. Ось такі справи. І електронна, і паперова книжка однаково потрібні, як минуле і сьогодення, як батьки і діти.

– Очевидно, що книгодрукування – процес доволі складний та клопіткий. Чи могли б ви розповісти про те, як у книгодрукарні покроково народжується одна книга?

– Народження книги – це дуже цікавий і складний процес. Було б цікавіше побачити це на відео або наживо в друкарні. Але спробую коротко представити це словами. На початку виготовляють друкарські форми (тонкі металеві пластини). За допомогою спеціального комп’ютерного обладнання наносять кожну сторінку книжки на ці пластини. Пізніше ці пластини насаджують на друкарську машину і з них друкують. Після цього надруковані аркуші фальцують, тобто згинають у зошити по кілька сторінок (8, 16, 32, 64). Потім, підбираючи по одному зошиту, групують їх у книжки. Згрупувавши у книги, зошити зшивають докупи (або клеять чи скріплюють скобами). Так блок вже готовий. Тепер на ділянку його прошивки наклеюють марлю або інший спеціальний матеріал, який слугує для того, щоб зошити не розліталися, коли книжку будуть неодноразово розгортати.

Наступний крок – виготовлення обкладинки (м'яка) або палітурки (тверда). Це окремий процес, який потребує неабиякої мудрості та вміння. Існує декілька видів палітурки: задрукована, зі шкіри, тканини або іншого матеріалу. Якщо виготовляють палітурку, то спочатку нарізають картон на лицеву та задню сторони, а також на корінець книги. У разі задрукованої палітурки спочатку друкують її на тонкому папері, ламінують його, а пізніше наклеюють на нього ці картонки. Далі треба загнути краї обкладинки та приклеїти їх до картону. Таким чином ми маємо готову палітурку, яку вже можна приклеювати до блоку книги. Це робиться за допомогою форзаців (аркуш паперу, частина якого приклеюється до обкладинки, а частина до блоку книги, спереду і ззаду). Правда, спочатку форзаци наклеюють лиш на блок книжки, щоб можна було їх разом обрізати з трьох сторін, щоб були рівненькі всі краї книжки. А вже згодом приклеюють палітурку. Після склеювання книжки ставлять у прес на кілька годин, щоб все це добре висохло і трималося купи. Ось так. Книжка готова.

– Як розпочиналася історія видавництва отців василіан «Місіонер»? Хто був біля його витоків та яку мету ставили перед собою засновники?

– Василіанське книгодрукування розпочалося ще в ХVII ст. Воно розвивалося у Почаївській та Віленській друкарнях. Однак значно активізувалося у ХІХ ст. із заснуванням василіанської друкарні в Жовкві (Львівська область) при монастирі отців василіан у 1985 р. Тодішній протоігумен о. Климентій Сарницький, ЧСВВ, звернувся листом до директора Львівської друкарні Наукового товариства імені Шевченка (НТШ) Франциска Сарницького (свого рідного брата) з пропозицією відкрити друкарню, на що той радо відгукнувся, усвідомлюючи велику користь від реалізації цього видавничого  задуму для Василіанського чину. Згодом це матиме важливе значення для поглиблення християнського життя та поширення духовної української культури як на рідних землях, так і у світі.

Франциск Сарницький, маючи великі знання і неабиякий виробничий досвід праці у сфері книговидання, а також налагоджені контакти за  кордоном, де були славні осередки високорозвиненого культурного життя, у яких  видавали книги, запропонував проєкт нової друкарні у Жовкві та склав список потрібних друкарських машин і приладів, щоб можна було повністю охоплювати всі  друкарські та післядрукарські процеси, а також надав усю необхідну інформацію.

З іншого боку, сьогодні ми можемо спостерегти величезне розмаїття книг від бібліотек і до крамничок в аеропортах. Це спричинює розвиток видавництв та друкарень. Ще кількадесят років тому, до здобуття Незалежності нашою державою, ми могли тільки про таке мріяти. Тим не менш, чим видавництво «Місіонер» є унікальним та вирізняється на книжковому ринку України?

Я б сказав, книжкові вітрини зауважуємо не лише в аеропортах, а й у кав’ярнях, супермаркетах, заправках. І це чудово! Людина, яка не читає, тупіє – це ще гірше, ніж бути голодним чи без транспорту.

Чим особливе видавництво «Місіонер»? Напевне тим, що це, як ви згадали на початку, єдине в Україні чернече видавництво. Особливий наголос у нас ставиться на богослужбових книгах (Молитвослов, Служебник, Требник, Катехизм, Святе Письмо, документи Церкви (енцикліки, папські повчання та ін.). Також більше видаємо наукових праць, монографій на різну тематику: філософія, богослов’я, духовність, історія, релігієзнавство, біографічні праці, реколекційні повчання, проповіді тощо. Наші книжки корисні для студентів, наукових дослідників, духовенства та мирян.

– Очевидно, що теперішня пандемія завдала сильного удару не тільки по здоров’ю людей, а й по їхніх гаманцях. Багато крамниць, зокрема і книжкових, фіксують зменшення продажів. Як вашому видавництву вдається боротися із наслідками ковідної кризи? Та які основні акценти сьогодні ставите у розвитку видавництва, зокрема у книгодрукуванні?

– Цілковито з вами згоден. Пандемія вдарила не лише по нашому тілу, а й по духу. Страх, тривога, ніхто не знає, чого чекати. І це правда, що з початку ковідної кризи продаж книг впав практично на 35 відсотків. Куди там людям до книжок. Це поставило нас перед серйозними викликами. Але ми живучі, і так просто не здаємся (сміється. – Ред.). Багато видавництв і друкарень взагалі закрилися за ці останні два роки, – лиш у Львові знаю кілька. Книгарню можна закрити на кілька днів, а потім знову відкрити, і книжка така, як була раніше. Важче з друкарнею чи видавництвом – нема замовлень, отже, люди без роботи. Тут проблема. Співчуваю тим, що постраждали можливо більше, наприклад, продавці квітів. Карантин, все зачинене, люди вдома. А що з квітами? Зів’януть…

Акценти діяльності видавництва, вважаю, мають бути спрямовані на те, щоб підносити дух народу, допомагати людям знаходити вихід з проблемних ситуацій, правильні відповіді на свої запитання та допомагати народжувати нові корисні ідеї, скріплювати сім’ю та дружбу, творити високу культуру.

– Якими є найбільш успішні проєкти видавництва «Місіонер»? До прикладу, найбільш популярні серед читачів книги.

– Велику популярність мають наші літургійні книги, як я згадував раніше. Це книги для служіння Літургії. Кожен священник УГКЦ має на церковному престолі цю книгу. Також ми пишаємося тим, що саме ми видали дві дуже серйозні книги – це Молитвослов та Святе Письмо перекладу о. І. Хоменка. Над цими виданнями працювали багато наших ченців-василіан. Багато з них не дочекалися плодів своєї праці. Але це їхні заслуги, з яких користає вся наша Греко-Католицька Церква. І нам приємно, що ми, як спільнота василіан, через видавництво «Місіонер» доклалися до чогось такого.

Без сумніву, чимало інших книг нашого видавництва мають велику популярність і попит серед українських читачів. Це авторські праці: книги наших ченців (о. Василя Мендруня, о. Мелетія Батога, о. Йосифа Будая та інших багатьох інших, особливо молодшого покоління). Здебільшого це сильні християнські науки про духовне життя, моральні цінності, яку будують сильну сім’ю, родину.

Під час Форуму Видавців у Львові, 2017 р.

Мають попит також різні наукові роботи: тритомник «Історії релігій» (автор – о. Олег Шепетяк, професор Київського університету ім. Б. Грінченка), також до ходових книг гарне дослідження в галузі української релігійної філософії – це книга «Історія української релігійної філософії» (автор – Богдан Завідняк, професор Українського католицького університету). Неабияку зацікавленість виявила книга «Учителю, іду за Тобою» (збірка повчань світлої пам’яті Блаженнішого Любомира Гузара).

Книга вражає простими, доступними для розуміння думками та порадами простого ченця, священника, архиєпископа для різних категорій читачів, кожен з яких бачить у його слові лампадку надії у своїх проблемах. Також багато цікавляться нашими перекладами, зокрема «Щоденник св. Фаустини Ковальської», серією книг Фултона Шіна («Твоє життя вартує, щоб його прожити», «Життя Христа», «Марія – перша любов світу»), тритомник «Ісус з Назарету» Папи Бенедикта XVI та інші хороші книги.

– Яким чином і де можна придбати літературу видавництва «Місіонер»? Як звертатися авторам до вас при прагненні видрукувати свою книгу?

Наші книги доступні передусім у Львові, де фактично знаходиться наше видавництво. Ми розповсюджуємо свою продукцію при наших василіанських монастирях в Україні та за кордоном (їх понад тридцять), а також у багатьох релігійних крамницях УГКЦ та РКЦ України. Зокрема, більшість наших книг є в Церковній інтернет-крамниці УГКЦ.

Авторів чи замовників, які бажають друкувати в нас свої книги, ми щиро запрошуємо та пропонуємо їм вигідні умови, гарантуємо добру якість та розумний термін виконання. Всі контакти на нашому сайті. Звертайтеся, кому цікаво. Завжди будемо раді вам!

– Щиро дякуємо за ваші відповіді та виділений час!

– Дякую і вам, і всім нашим читачам. Нам приємно, що ви зацікавилися нами. Ми відчуваємо, що ми, наша діяльність, потрібні,  і що ми можемо приносити користь для багатьох. Дякуємо за цю можливість ділитися словом, яке навіки закарбоване у книзі.

Розмовляв о. Іван Вихор
для Департаменту інформації УГКЦ