Як бути добрим учителем. Дню освітянина присвячується

Зрозуміти дітей завжди непросто. Для цього потрібно бути потужною особою, аби з дітьми добре і відповідно поводитися.

Учителі часто вигоряють на роботі, особливо тепер, коли в час коронавірусу діти мають специфічні освітні потреби. Тому потрібно, щоб учитель час від часу проходив заходи для підвищення кваліфікації. Є різні духовні програми, завдяки яким учитель може краще усвідомити свою роль, зрозуміти, що це не тільки він навчає, виховує чиюсь дитину, що через нього сам Бог виховує. Інноваційні підходи теж можуть допомогти.

Сьогодні вчителі в Україні мають вибір, де їм підвищувати свою кваліфікацію. Чинний закон про освіту це дозволяє. Важливо, аби вчитель користав з кожної нагоди.

Учитель повинен бути свідомий того, що він має турбуватися про себе, бо від того, наскільки учитель у ресурсі, залежить якість його роботи.

Важливо, щоб учитель сам прагнув удосконалюватися і бути в тонусі, а не примусово ходити на підвищення кваліфікації, тому що «так треба» і просто відбував свій час. Сьогодні є багато можливостей для цього в інтернеті, які можуть давати дуже добрий результат, просто треба знати, як їх дидактично застосовувати, а цьому вчать на різних курсах підвищення кваліфікації.

Не може бути добрим учителем той, який не дбає про свій ресурс, про своє фізичне, психічне та духовне здоров’я.

Ми, християни, розуміємо, що духовне здоров’я – це стан благодаті душі. Для цього потрібно брати участь у різних реколекціях, прощах, можливо, мати свого духівника, приступати до Святих Таїн… Жити відповідними цінностями і бачити у своїх учнях гідність, образ і подобу Божу, поважати цю дитину, незалежно від того, які почуття вона викликає.

Водночас потрібно говорити про навантаження для вчителя, бо коли вчитель перевантажений, то він не має часу на відновлення свого ресурсу. І в цьому потрібно себе підтримувати, щоби не вдаватися до якогось насилля чи зневаги.

Звичайно, коли вчитель має якісь психічні розлади чи розлади особистості, тобто коли вчитель є токсичний, його не можна допускати до дітей. На жаль, таке інколи трапляється у закладах освіти. Діти переважно про це говорять, вони так чи інакше це розуміють і розповідають про поведінку вчителя. І тут важливо вірити дітям і серйозно це трактувати.

У нашій Католицькій школі в Києві ми стараємося, аби вчителі не були з дітьми цілими днями. Звісно, для дітей дуже важливо, аби їх водночас виховувало не дуже багато людей. Але це складно забезпечувати, бо вчительці, скажімо, яка вчить до обіду, потрібно дати час, аби вона відновилася, а діти хочуть саме її, щоб вона з ними гуляла, щось робила. Тож наші вчителі проводять з дітьми не більше від двох повних днів на тиждень.

Мало хто уявляє, якою виснажливою і затратною є праця вчителя. Це не лише навчання, а й кропітка виховна праця. Учні дивляться на вчительку, як вона поводиться, і беруть з неї приклад, наслідують її.

с. Христофора Буштин, засновниця першої Католицької школи в Києві,
голова Комісії у справах освіти та виховання УГКЦ,
сестра Згромадження сестер служебниць Непорочної Діви Марії