Як в Одесі годують безхатченків (фоторепортаж)

Пообідати приходять не тільки безхатченки, а й ті, в кого просто не вистачає коштів, одинокі пенсіонери. Через карантин є також люди, які залишилися без роботи, і тому приходять поїсти. Це, переважно, ті, які проживають в цьому мікрорайоні. Місцеві називають його Котовський. Ще три року тому на цьому місці, де сьогодні розташований храм Вознесіння ГНІХ, був пункт збору склотари, а сьогодні, завдяки старанням правлячого Одеського екзарха владики Михаїла Бубнія, тут організовано парафіяльне життя і стабільно відбувається душпастирська праця з убогими і безхатченками.

Обід парафіяни готують власними силами, – ділиться пані Марія, – яка сьогодні готує їжу: «Це парафіяльна справа. Отець у церкві оголошує про благодійні обіди, і люди приносять хто гроші, хто продукти, хто готує, а хто допомагає в організації».

«Взимку ми ще готуємо перше, а так – тільки друге, компот і десерт. Таке ми робимо вже три роки – кожної суботи о 13:00 роздаємо обід. Багато людей вже нас знають», – ділиться жінка.

Сьогодні в меню: гречка з тушонкою, салат з бурячка, варене яйце, компот, канапки, печиво. Хтось з парафіян пожертвував також білий виноград. Це буде на десерт. Для дотримання правил гігієни, їжа кладеться лише в одноразовий посуд. Парафіяни мають свою групу у вайбері, і там домовляються про те, яким буде меню для обіду, які харчі потрібно принести, а також, хто буде присутній, щоб допомагати при роздачі їжі.

При вході на подвір’я храму стоять засоби дезінфекції, можна помити руки.

Всі, хто прийшов на благодійний обід, збираються біля входу. Тоді до них виходить о. Роман, і починає зустріч з короткої катехези.

«Прошу біля храму не курити», – одразу звертає увагу священник, почувши запах сигаретного диму.

«Яке свято завтра святкує Церква? – запитує отець Роман і тут же відповідає, – правильно, чудотворця Димитрія. Святий Димитрій народився в Солуні. Він походив із заможної сім’ї, але своє життя пожертвував Господеві. Його поховали в Солуні. Християни віднайшли це місце, де він був похований, і вибудували там величавий храм в його честь».

«А где ето?», – запитує хтось із натовпу.

«Це в Греції, – відповідає священник. – Ви напевне кожного тижня туди їздите?» (сміється).

«Да-да», – чути щирий сміх безхатченків.

«Отже, там раз на рік на його свято витікає миро, яким оздоровляються хворі. І тому він називається Мироточець. Другий такий святий, з якого витікає миро, – продовжує отець Роман, – це святий наш улюблений…»

«Миколай», – вигукує жінка.

«Правильно, Миколай», – каже священник.

«Ми вже знаємо, що святий Димитрій є мироточець, і похований він у Греції. А зараз ми будемо вам подавати їсти, прошу не забути казати «Дякую», прошу не смітити, прошу подбати, щоб помити руки, прошу не матюкатися, прошу також виносити за собою сміття. Тепер ми помолимося і приступаємо до обіду».

Тим часом парафіяни та сестри монахині згромадження Воплоченого Слова, які допомагають священникам при парафії, уже чекають гостей на благодійний обід.

«Будь ласка, по п’ять чоловік, і спершу жінки», – каже чоловік при вході, який слідкує за порядком.

Першими, щоб отримати обід, підходять жінки, чоловіки чемно чекають у черзі.

Кожна людина, яка отримала порцію їжі, йде до своїх знайомих, щоб поспілкуватися чи обговорити новини. Загалом атмосфера дуже дружня.

«Ще одна жіночка, яка прийшла вперше», – вигукує чоловік при вході.

«Прошу жіночко, проходьте. Наступного разу не запізнюйтеся. Обід о 13:00».

«Спасибо за то, что не отказали», – вдячно сказала у відповідь жінка і побігла до столу, де роздають теплу їжу.

Після того, як всі жінки отримали порції, підходять чоловіки. Пропускають по п’ять чоловік.

Біля місця роздачі їжі сидить молодий хлопчина і співає пісню «Радуйся Святая Діво». Чоловік, взявши обід, глянув на нього і каже: «Молодец мальчик, молодец».

«Виноград узяли?» – хтось з волонтерів вигукнув, подаючи виноград сивочолому чоловікові.

«Спасибо», – відповів безхатченко.

Отримавши свою порцію їжі, гості сідають за спеціальні столи, які на подвір’ї тимчасово розкладають під благодійні обіди.

Крім харчування, люди також підходять з іншими потребами, які духовенство старається допомогти вирішити.

«Я ничего не вижу, куда идти?» – чути голос чоловіка, якого пропускають поза чергою і проводять до місця роздачі їжі.

«Поможіть чоловікові», – хтось вигукнув з волонтерів.

До сліпого безхатченка підійшла дівчинка та, взявши його за руку, провадила до столу.

«Ви перший раз тут? Підходьте сюди. Візьміть, будь ласка», – каже волонтер, і подає тарілку з їжею чоловіку.

«Спасибо огромное», – радісно подякував о. Роману гість за порцію їжі.

Навіть наймолодші парафіяни брали активну участь у благодійному обіді, подаючи стаканчики з компотом та печиво.

«Бгагодарю Вас», – сказала жінка, несучи посуд у смітник.

І так повторюється щотижня, кожної суботи, ось уже три роки. Охочих побути гостями на цьому церковному подвір’ї не меншає, адже правду каже Христос у Євангелії від Івана: «Бідних матимете з собою повсякчас» (Ів. 12, 8). Як же важливо пам’ятати про це не лише у всесвітній День убогого, але й поза ним, протягом усього року. Мабуть, таки не випадково благодійна акція «Нагодуй бідного», впроваджена в УГКЦ цієї неділі, названа безстроковою.

Микола Мудрик,
фото автора