На парафії у Прилбичах допомагають молодим подружжям долати «етап притирання»

– І в 1997 році 13 грудня відбулося освячення хреста та наріжного каменя під будівництво храму, – розповідає отець Андрій Стандницький, парох храму Пресвятої Богородиці у документальному фільмі «Живого. ТБ» «Жива парафія. Собор Пресвятої Богородиці (с. Прилбичі, Львівська область)».

Село Прилбичі особливе, адже саме тут народився праведний митрополит Андрей Шептицький та його брат блаженний Климентій Шептицький.

– Маємо тут, так би мовити, Вифлеєм наших святих людей. І паломники прибувають сюди, щоб глибше пізнати свою історію, історію своєї Церкви, – каже священик.

З родинних будівель роду Шептицьких не збереглося практично нічого. Бо комуністичний режим таким чином хотів стерти пам'ять про цей знатний рід. Залишилася єдина споруда – усипальниця родини Шептицьких.

Піклуватися про парафію отцеві Андрієві допомагає його дружина пані Оксана. Вона відзначає велику жертовність жителів Прилбичів і каже, що нічого не було б, якби люди не долучалися.

Прилбичі знаходяться у прикордонній зоні. Отець зазначає, що з весни по осінь багато людей виїжджають на заробітки. Тому залишаються діти, якими Церква допомагає піклуватися. Існує катехитична школа, де дітей вчать не тільки релігії, а й, наприклад, англійської мови. З дітками дошкільного віку грають розвиваючі ігри. Також тут є можливість пограти настільний теніс, настільний футбол…

– Ці ігри – такий важливий момент, – каже священик, – щоб діти знаходили себе десь у товаристві…

– Так, дуже важливо навчити дітей правд віри, але також дуже важливо привести дитину, підлітка і дорослого до живого Бога. Допомогти їм відчути, що Бог – Той, хто дуже близько, що Він живий і що Він є у самому серці, – каже дружина священика.

Крім усього іншого священиче подружжя заснувало при парафії і провадить спільноту подружніх пар. Пані Оксана відзначає, що тут вони допомагають молодим парам пройти «етап притирання», але з Богом. Багато тем присвячують вихованню дітей.

Подружня пара Ольга та Ігор Михалечко розповідають, що зустрічі спільноти проходять у такій родинній невимушеній атмосфері.

– Ми тут ділимося своїми труднощами, шукаємо шляхи вирішення… Але також і радіємо один за одного, – кажуть Ольга та Ігор.

Департамент інформації УГКЦ