Глава УГКЦ у 151-й день війни: «Російське віроломство ми перемагаємо силою любові до нашої Батьківщини»

Предстоятель зауважив, що впродовж останньої доби найважче було на Миколаївщині, Херсонщині, Донеччині та Харківщині, Сумщині… Проте найбільш цинічним був удар по українській Одесі. Вчора, буквально наступного дня після підписання угоди про розблокування портів і вивіз українського хліба, росіяни вдарили ракетами саме по Одеському порту, намагаючись поцілити у сховище українського зерна.

«Який цинізм!.. Яке віроломство!.. Але Україна стоїть. Україна бореться. Україна молиться!», – сказав Глава Церкви.

У цей день духовний лідер роздумував над ще одним важливим видом християнської молитви, що відновлює наші духовні сили, нашу здатність попри все триматися, стояти і йти вперед у нерівній борні, – молитвою покаяння, яка є наближенням людини до Бога.

Коли ми спілкуємося з іншою людиною, зауважив Блаженніший Святослав, то, природно, наближаємося до неї. Так само й молитва, як спілкування людини з Богом, веде особу до стояння в Його присутності.

Для того, щоб рухатися до Бога, – вважає Предстоятель, – потрібно позбуватися всього того, що нас віддаляє від Нього. У молитві покаяння ми приносимо до Господа Бога наші гріховні рани. Важливо вміти відкрити свої рани перед нашим Небесним Отцем, перед Христом, духовним лікарем, і просити благодаті Духа Святого як ліків для зцілення цих ран».

За його словами, ми, християни, віримо в Бога, який прощає. Молитва покаяння, як другий етап щоразу глибшого спілкування з Богом, є завжди моментом, коли ми відчуваємо радість від Божої любові до нас.

«У молитві покаяння ми пізнаємо правду про самих себе, а відтак у Божих очах можемо побачити, якими Він хоче нас бачити. Ми бачимо себе лише такими, якими є сьогодні, натомість Бог бачить нас такими, якими ми можемо стати завдяки звільненню від зла, що, можливо, нас мучить. Тому покаяння – це молитва зцілення ран», – переконує Глава Церкви.

Блаженніший Святослав закликав молитися за всіх тих, хто зранений війною. «Ми, можливо, – вважає він, – ще повні не усвідомлюємо, наскільки глибокі рани в душі, тілі та свідомості нашого народу залишає війна. Ми повинні готуватися до довгого періоду зцілення ран. Проте дуже важко говорити про оздоровлення цих ран без уміння молитися покаянною молитвою. У духовному житті зцілення без покаяння не відбувається, як немає одужання тоді, коли лікар не знає правди про свого пацієнта».

Департамент інформації УГКЦ