Дванадцять тез про втілення Стратегії розвитку УГКЦ

П'ятниця, 17 березня 2017, 15:44

Отець Андрій Онуферко, виконавчий секретар робочої групи із впровадження Стратегії розвитку УГКЦ до 2020 року «Жива парафія - місце зустрічі із живим Христом», в ефірі програми «Відкрита Церква. Діалоги» на «Живому ТБ» розповів про її втілення.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Будь-який організм повинен зростати і розвиватися, шукати нового життя. Ідея Стратегії розвитку Церкви «Жива парафія – місце зустрічі із живим Христом» зародилася ще за Блаженнішого Любомира, який дав нам ключ - «Святість об’єднаного Божого люду». Тоді ж були створені різні підкомісії, які розгадали це питання. Упродовж років виникала ця Стратегія.
Учасники робочої групи із впровадження Стратегії вирішили, що потрібно зосередитися на розвитку парафіяльного життя. Бо більшість наших вірних зустрічаються, збираються навколо Євхаристії.
Завдання робочої групи – зрозуміти Божий задум, дозволити Господу використати нас як своє знаряддя, щоби Він сповнив свої плани. А Його основний план – спасіння людства.
Робоча група з впровадження Стратегії була створена на Синоді Єпископів УГКЦ у Бразилії у 2011 році. Її очолює владика Кен (Новаківський), Єпископ Нью-Вестмінстерський (Канада).
Робоча група створила мережу єпархіальних координаторів, які постійно чувають над втіленням Стратегії на території своєї єпархії чи екзархату.
Церква завжди покликана бути молодою. Це означає, що вона повинна бути завжди «живою», розвиватися, прагнути кращого. Оновлення Церкви приходить від молодих людей.
Кожна спільнота чимось живе. Скажімо, в парафії священик виголошує проповіді, проводяться богослужіння, збори пожертв для потребуючих. Однак ідеться про якість всього цього. У місті часто є проблема в тому, що парафіяльне життя людей обмежується тільки недільною Літургією. Парафія є жива тоді, коли парафіяльна спільнота збирається не тільки в суботу ввечері і в неділю вранці, а тоді, коли парафіяни активні у своїй громаді протягом усього тижня.
УГКЦ закордоном теж переживає виклики...Є громади, які вимирають, але це не означає, що вони не можуть бути «живими» в межах своїх ресурсів. Але є й такі, які активно розвиваються, зокрема в Чикаго.
«Живучість» парафії залежить від того, наскільки вона усвідомлює своє покликання і готова його прийняти. Кожна спільнота, незалежно від того, де вона знаходиться, повинна використати ті дари, які їй дає Господь Бог.
Парафія, яку священик відвідує тільки в неділю, є «сиротою».
Якщо люди відчувають, що отець їх любить, то вони зроблять усе для того, щоб стати «живою» парафією.
Завдання робочої групи впровадження Стратегії – сіяти, а вже ріст повинна дати спільнота.