«Думка про смерть веде нас до думки про підсумок нашого життя і тому спонукає до його переосмислення», – о. Аліпій Федун
Четвер, 18 березня 2021, 10:45 Чому для християнина важливо думати і пам’ятати по смерть? І як жити, знаючи про її невідворотність, як сприймати свою конечність загалом?-
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
- Про Церкву й інновації говорили у програмі «Добра розмова»
- «Великі зміни можливі тільки разом, зусиллями всієї єпархіальної спільноти», – владика Микола Бичок
- «У проповідях папи Івана Павла ІІ йшлося, щоб українці повірили в Бога, у себе і в Україну. І це дало свій плід», – отець Теодозій Янків
Про це роздумує ієромонах-студит о. Аліпій Федун, базуючись на шостому слові «Ліствиці» – праці Івана Ліствичника (579-649 рр.), християнського філософа і богослова, святого Католицької та Православної Церков.
Про смертність і безсмертя
Memento mori – пам’ятай, що ти смертний. Цей вираз походить із дохристиянських часів Стародавнього Риму: коли полководець повертався з перемогою і тріумфом, за ним йшов слуга, який повторював ці слова.
Що таке смерть для християнина і що про це говорить Біблія – Старий і Новий Завіт?
«У Книзі Мудрості (1-2) сказано: Бог не створював смерті – він створив людину безсмертною, за своїм образом і подобою, «а через заздрість диявола смерть увійшла у світ, і скуштують її ті, що йому належать».
Людина переступила першу заповідь Бога, піддавши сумніву Його слова і спокусившись на нашіптування змія. Після гріхопадіння прийшли і наслідки, один із яких – смертність людини і вигнання її з Раю. Про це читаємо у Книзі Буття (3): «В поті лиця свого їстимеш хліб свій, доки не повернешся у землю, з якої тебе взято; бо ти порох земний і повернешся у порох».
Але людина – не тільки минущий порох земний, а й безсмертний дух, який повертається до Отця. І історія людини – це й історія про те, що Бог не полишив своє творіння у безнадії вічної смерті й кінця. Це – історія спасіння: Бог посилає свого Сина, Ісуса Христа, який рятує людину від вічної смерті.
«Примітно, що знаряддям цього спасіння є сама смерть – «смертю смерть подолав», як співається у Воскресному тропарі: Воскресіння настає, коли Божий Син помирає і долає смерть своєю животворною силою… Ми, християни, маємо велику надію, яка випромінює з нашої віри і просвітлює наш погляд на смерть».
«Пам’ятай про свою кончину – і повіки не згрішиш» (Книга Сераха 7, 36)
«Ми, християни, парадоксально вдивляємося у смерть: немає інших дверей до вічного життя, як лише сумні двері смерті… Ми всі прагнемо цієї вічності, вкладеної у наше серце Богом, але через нашу людську природу, наше зранення боїмося проходити через ці двері… Для християнина фізична смерть – це перехід до життя у вічності. Смерть у вічності – це гріх, з яким людина відвертається від Бога і вічного життя, це повторення первородного гріха».
Тому думка про смерть – це і думка про те, якими ми підійдемо до тих дверей. Гріх перекреслює вічне життя людини – саме він є найбільшим і найпідступнішим злом: ніби незначний і невидимий, він втілюється у наших вчинках і думках, руйнує нас.
«Іван Ліствичник каже: думка про смерть веде нас до думки про підсумок нашого життя і майбутній Суд, і тому може спонукати до його переосмислення, до поглиблення чи й пробудження віри… Хто пам’ятає про смерть, кожен день проживає як останній, і проживає його якісно».
Про страх і трепет
Страх смерті – властивість людської природи, людина не створена, щоб вмирати. Трепет від згадки про смерть – ознака нерозкаяних гріхів, непокаяння. Христос, як людина, теж боїться смерті – це проявлено у Його молитві у Гетсиманському саду. Але Він не тремтить, віддається на волю Отця, переступає через цей страх і йде далі, до вічності…
«Як хліб потрібніший за будь-яку іншу їжу, так і думка про смерть потрібніша за будь-які інші подвиги», – каже Іван Ліствичник. Чому так? Ця думка – це відчуття і переживання нашої минущості, спонука до щоденної праці, переміни себе і тих же подвигів. Це – про безпристрасність до себе й інших, про свободу від пристрастей і бажань, які не мають влади над людиною».
Придбати книгу «Ліствиця» можна у видавництві «Свічадо».
Департамент інформації УГКЦ
«В Україні відбувається злочин проти людства», – Глава УГКЦ в ексклюзивному інтерв’ю для італійського видання «Il Foglio»27 липня
«Хтось каже, що в Україні має місце конфлікт, західні ЗМІ говорять про російсько-український конфлікт. Ні, в Україні немає жодного...
- Глава УГКЦ у 158-й день війни: «Нехай Господь прийме з уст нашої Церкви псалми та моління за всіх тих, які особливо просять нашої молитви»
- «Сила, яка походить із вірності Христові, є стержнем, який ніхто не може зламати», – Блаженніший Святослав
- Глава УГКЦ у 157-й день війни: «В ім’я Боже ми засуджуємо звірства в Оленівці і світ повинен це засудити як особливий вияв дикості й жорстокості»
- «Боже, почуй наш плач і поспіши нам на допомогу і порятунок!», – Глава УГКЦ у 156-й день війни
- «Бог йому дав серце і душу українського народу»: відбулася щорічна проща до Прилбичів з нагоди уродин митрополита Андрея Шептицького
- Глава УГКЦ: «Я горджуся українськими патріотами, які без найменшої краплі ненависті готові захищати своє»
- Блаженніший Святослав закликав українську молодь скласти присягу на вірність Христові
- Глава УГКЦ у 155-й день війни: «Помолімося, щоб не втратити скарбу віри князя Володимира»
- Блаженніший Святослав у День державності України: «Наша Держава – це для нас питання життя або смерті»
- Глава УГКЦ у 154-й день війни: «Нехай Господь Бог прийме у свої вічні обійми журналістів, які віддали за правду своє життя в Україні»
- Глава УГКЦ у 153-й день війни: «Принесімо наш біль перед Боже обличчя і будьмо певні, що Він нас вислухає»
- Глава УГКЦ у 152-й день війни: «Помолімся молитву заступництва за наших воїнів»
- «Віруюча людина не може бути байдужою, коли бачить страждання іншої людини», – владика Богдан Дзюрах
- «Серед нашого страждання творімо простір для прояву Божої всемогутності», – Глава УГКЦ у 6-ту неділю після П’ятдесятниці
- Глава УГКЦ у 151-й день війни: «Російське віроломство ми перемагаємо силою любові до нашої Батьківщини»