Блаженна Йосафата була як дар Бога Україні і нашій Церкві

Про блаженну Йосафату і місію ССНДМ, яка триває до сьогодні, у програмі «Добра розмова» з Галиною Бабій говорили с. Христофора Буштин і с. Пертенія Куць.

Місійне служіння сестер служебниць

На сьогодні Згромадження сестер служебниць Непорочної Діви Марії – найчисленніше чернече згромадження, засноване у 1892 році василіанином о. Єремією Ломницьким за підтримки пароха села Жужель (поблизу Сокаля) о. Кирила Селецького. У Жужелі був перший дім сестер, а уже через два роки у Кристинополі під проводом отців василіан оформився головний монастир сестер чину ССНДМ. Завданнями згромадження на той час було релігійне виховання дітей і молоді та харитативна допомога в парафіях. Настоятелькою і співзасновницею нового чину стала Йосафата Гордашевська, яка протягом свого життя творила апостольську місію нового згромадження відповідно до потреб того часу. Вона започаткувала служіння в галузі освіти та охорони здоров’я у галицьких селах, під її керівництвом жіночі монастирі поширилися в Галичині і в українській еміграції (в Канаді  -1902 р., Бразилії - 1911 р., США - 1938 р. тощо)

«Потрібна була уважність і чутливість, вміння побачити нагальні потреби людей і змогти їх задовольнити… Місцем служіння Йосафати і сестер стало галицьке село, – розповідає сестра Христофора. – Першою втіленою ідеєю ССНДМ були захоронки – своєрідні садочки по селах для найменших, де дітки перебували під опікою сестер. Перед Другою світовою війною, у 1939 році, такі захоронки були у 102 домах сестер, тобто щороку близько п'ять тисяч дітей відвідувало ті садочки, це був  великий вплив… До слова, Польська крайова рада перевіряла ці захоронки, сестри проходили вишколи і підготовку, щоб вести їх. Тобто ця просвіта була й вступом до початкової школи – окрім духовної опіки, дітей навчали співати, рахувати, читати…»   

Сестра Йосафата посилала монахинь вчитися на медсестринські курси, які свого часу закінчила сама: сестри- служебниці лікували людей по селах, і люди називали її «наша добра сестра-лікар». Під час епідемії тифу у 1914-1918 роках сестри доглядали хворих, надаючи медичну і духовну допомогу. Після Першої світової війни і наступних епідемій сотні дітей залишилися без батьків, і сестри організували сиротинці, де ці діти жили й отримували початкову освіту.   

«Був ще один напрямок, який спочатку не був прописаний у конституції ССНДМ – дбання про красу Божого храму, – розповідає сестра Христофора. – Сама Йосафата у мирянському житті була гаптувальницею. Вона і її сестра створили новий фасон священничого вбрання: досі у ризницях, де сестри шиють одяг для священиків і єпископів, цей одяг є ознакою ССНДМ…»

Блаженна Йосафата і молитва до неї 

Є особлива молитва за заступництво блаженної Йосафати, і є свідчення того, що Бог вислухав ці молитви – перші такі незвичайні речі і чуда сталися через чотири роки по її смерті. Божа ласка завдяки її заступництву проявляється до сьогодні, і люди по всьому світу свідчать це. Обряд беатифікації Йосафати відбувся у червні 2001 року, під час візиту в Україну папи Івана Павла ІІ.     

«Думка про її святість виникла із Другим Ватиканським собором, у 1962-1965 роках, коли Церква заохочувала молитися за її засновників, розуміти, до чого Бог їх кликав – зокрема, і Йосафату, і сестер», – пояснює сестра Христофора.

Але у 60-ті роки, за умов повної заборони УГКЦ, в Україні було важко чи й неможливо зібрати якісь свідчення: архіви і хроніки монастирів ССНДМ були втрачені, КГБ перехопила спробу передати хоч якісь залишки на Захід, у Польщі, яка перебувала у сфері впливу СРСР, були змушені спалити все. Зберігся лише один образок, який сховала одна монахиня – він і став основою для іконічних зображень блаженної Йосафати. Духовна спадщина Йосафати Гордашевської  – її щоденник, роздуми і молитви. Інше – праці про неї, осмислення її життя і покликання.

«Смерть чи земний кінець – тільки початок місії тих, кого ми називаємо святими і блаженними, – каже сестра Христофора. – Вони – з Богом, тому такі сильні молитви до них, тому відбуваються чуда як свідчення присутності Божого Духа… Сама ж блаженна Йосафата, як і брати Шептицькі, і багато-багато інших, були у ті часи як дар Бога Україні і нашій Церкві… Тоді, на зламі XIX-XX століть, коли глобальними викликами були секулярне мислення, права жінок і багато інших революційних речей, Бог послав нам таку жінку, як Йосафата Гордашевська. Так Бог промовляє до нас – щоб жінки розуміли свою роль у цьому світі і здійснювали свою місію так, як Він від нас чекає, і так, як ми можемо…»

Книги про блаженну Йосафату, які рекомендували сестри ССНДМ, є у церковних крамничках та у видавництві «Свічадо».

Живе радіо. Воскресіння