Папський легат розповів українським переселенцям, як він з родиною був біженцем

Супроводжували папського легата Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав та Апостольський нунцій в Україні Томас Едвард Галліксон.

На прохання його еміненції кілька осіб розповіли свої історії, чому вони були змушені покинути свої домівки.

Пані Світлана – кримська татарка, приїхала з Криму після так званого референдуму. Приїхала, щоб врятувати своїх малолітніх дітей, адже вони не мали бажання приймати російське громадянство. Їхнього сусіда повісили за протестні висловлювання. Жінка боялася, що її родину може чекати те саме, тому переїхала. «У Криму сьогодні 37-й рік», - каже пані Світлана.

Пан Павло з Донецька виховує з дружиною шістьох малолітніх дітей. Він також змушений був покинути своє рідне місто, адже був учасником Майдану в Донецьку, а також брав участь у щоденному Молебні на центральній площі міста за мир в Україні. Коли почалися заворушення в місті, на його родину було здійснено замах: кинули у вікно кислоту. Злочинці дали їм 24 години на виселення. А  якщо не виселяться, то пообіцяли вирізати всю родину.

Чоловік не зміг без сліз розповідати свою історію, весь час зривався на плач…

…Кожна історія – це окрема трагедія певної людини чи цілої родини.

Глава УГКЦ коротко розповів цим людям про 25-річчя виходу УГКЦ з підпілля і що саме з цієї нагоди Папа Франциск послав в Україну свого легата, щоб через нього засвідчити свою солідарність з українським народом, який сьогодні страждає. «Ми хотіли згадати це свято, аби пригадати, що добро завжди перемагає. Зло, яке вбиває, приносить лихо, ніколи не є довговічне. Ми хотіли використати наш ювілей, щоб сказати не лише про нас, а й про вас. Щоб ви відчули, що є членами великої християнської родини, що не забуті», – наголосив Блаженніший Святослав.

Він відзначив, що наша Церква має гарну співпрацю з Карітасом Австрії. І багато допомоги, яку ми можемо надати, є саме завдяки християнській солідарності.

Глава Церкви підкреслив, що не має значення, хто якої віри сповідання. «Бачите, вас ніхто не запитує, хто ви: католики, православні чи мусульмани. Це все другорядне. Ми хочемо разом з іншими людьми доброї волі всього світу допомогти тим, які є в нужді. Це є сенсом святкування 25-річчя», – сказав Верховний Архиєпископ.

Кардинал Кристоф Шенборн поділився з переселенцями, що ситуація біженців є йому дуже близькою. Він розповів, як наприкінці ІІ Світової війни його дев’ятимісячну дитину, разом з дворічним братом, мамою та бабусею виселяли з території тодішньої Чехословаччини. Мусили покинути будинок протягом півгодини. «Нас було три мільйони біженців, вигнаних з Чехословаччини. Зараз моїй мамі 94 роки (тут люди аплодували Архиєпископу. – Ред.). І вона вже має 12 правнуків. Ми втратили свій рідний дім, але знайшли новий рідний дім. Це було жахливо. Бабця і мама весь час плакали. Але ми не були самі (він показав пальцем угору. – Ред.). І ми отримали найважливіше – свободу і віру! Моя мама завжди говорить про це як про найважливіші речі в житті. Коли мені було сім років, мама показала мені гаманець, де було 5 шилінгів, сьогодні – 50 центів. Це було все, що ми мали. Але бачите, ми ще живемо. Нам дуже багато допомогли. Я виростав на подарованих речах… І при Карітасі прекрасним є те, що ми тут одне одному допомагаємо», – розповів папський посланець.

Архиєпископ Шенборн передав сердечні вітання від Папи Франциска. «Він послав мене до України. Я розповім їм про нашу зустріч», – запевнив він.

На завершення зустрічі кардинал разом із Блаженнішим Святославом напередодні дня Святого Миколая роздав дітям подарунки.

Глава УГКЦ на згадку про зустріч подарував для домівки «Карітас-Київ» ікону Святого Миколая. «Я б дуже хотів, аби наша вся Церква була подібна до Святого Миколая, який робив добро, але таємно», – сказав Блаженніший.

Департамент інформації УГКЦ