Коли українці в Італії не працюють, вони моляться за мир в Україні

Близько сотні українських паломників з парафіяльних спільнот прокатедрального собору Святої Софії, катедрального храму Блаженних мучеників Сергія і Вакха, василіанського храму Царя Христа, вирушили на прощу, аби просити миру в Україні в Помпейської Матері Божої під духовним проводом о. Марка Семегена, ректора собору, та о. Юрія Павлюка.

«Місто Помпеї відоме набожністю до Марії через молитву на вервиці, тож аби паломництво не стало екскурсією, а прощею, бо ми всі потребуємо Божої сили пережити цей час випробувань для України, молімося з проханням про перемогу нашого війська над ворогом і припинення війни», – такими словам розпочав паломництво о. Марко. Від цього моменту всі учасники розпочали свою духовну молитовну мандрівку до санктуарію Святої Вервиці в м. Помпеї.

Духовний провідник прощі неодноразово наголошував вірянам, що сьогодні як ніколи існує необхідність «духовного меча, аби підтримати українських військовослужбовців, щоб вони захищали наше право на нашу землю, нашу мову і на життя в своїй рідній країні». Під час молитов ієрей прохав молитися за постраждалих українських дітей. «Понад дві сотні українських дітей сьогодні лікуються у ватиканській дитячій лікарні "Бамбіно Джезу", деякі із них мають тяжкі калічення через війну. Помолімося, аби Господь їх оздоровив», – закликав він.

По прибутті в паломницьку обитель українців на чолі з духівниками зустрів о. Ігор Стус, капелан громади Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ м. Помпеї. «Вітаю вас у цьому святому місці. Ви сьогодні відвідуєте також і своїх братів та сестер української громади, яка існує вже двадцять три роки. Тож ви приїхали до себе додому, бо біля цієї Чудотворної ікони Матері Божої вже зростає молоде українське покоління у своїй Церкві, школі, культурі», – привітав він українських молільників з Риму. Усі попрямували до греко-католицької парафіяльної каплиці, що розташована в межах санктуарію, де о. Ігор ознайомив паломників з історією санктуарію та заснування української громади.

«Помпеї були зруйновані внаслідок виверження вулкана Везувій 24 серпня 79 року або за уточненими даними 24 жовтня 79 року, яке поховало місто під тоннами пилу. На розкопаній частині Помпеїв облаштовано музей просто неба. У шістнадцятому столітті архітектор Доменіко Фонтана, прокладаючи канал, натрапив на стіну з написом. Розкопки почалися майже через два століття, у 1763 році. До початку 1980-х розкопано близько 3/5 території Помпеїв. Багато знахідок зберігаються в Національному археологічному музеї Неаполя», – коротко пояснив він.

Блаженний Бартоло Лонґо, адвокат з Неаполя, який відійшов від католицької віри, досвідчивши глибоку життєву кризу, за підтримки приятеля професора Пепе та під проводом отця домініканця Раденте, пережив навернення. Культ до Пресвятої Богородиці Святої Вервиці, яким відзначається Домініканський орден, надихнув Бартоло поширювати молитву на вервиці. У Валле ді Помпеї він знайшов старий, майже тисячолітній, парафіяльний храм Найсвятішого Спасителя. Одного дня, прямуючи до цього місця, Бартоло почув таємничий голос: «Якщо поширюватимеш вервицю, будеш спасенний!». Так у нього зродилася ідея заснувати побожне товариство Святої Вервиці саме в цьому місці. У 1876 року він привіз до Помпеїв з Неаполя чудотворний образ Пресвятої Богородиці Святої Вервиці. Біля санктуарію він започаткував широку суспільну та освітню діяльність і з часом навколо святині виросло нове місто.

«Тут я душпастирюю вже шість років й сам духовно зростаю поряд із цією іконою як священник, як християнин», – поділився о. Ігор Стус. З 2000 року до Помпеїв час від часу приїздили греко-католицькі священники, аби сповідати українців. Українські жінки перші прийшли до Сповіді перед Різдвом і стали просити про присутність священника для українців. Такою є історія греко-католицької громади тут.

Далі віряни помолилися Божественну Літургію в санктуарії, яку очолив о. Марко Семеген у співслужінні з о. Ігорем Стусом, о. Юрієм Павлюком на центральному престолі, біля стіп чудотворного образу Пресвятої Богородиці Святої Вервиці.

Під час проповіді о. Марко наголосив на важливості молитви в непростий час для України: «Маріє, дай нам сьогодні надії зрозуміти те, чого не можемо осягнути. Дай нам сили, аби ми залишилися твоїми дітьми. Ми прийшли сюди сьогодні, аби приклонитися до материнського серця Марії і розповісти їй все, що переживаємо і що нас турбує. Постановляємо, що не випустимо вервиці з рук!».

Наприкінці паломники помолилися біля мощів святого Джузеппе Москаті. На зворотному шляху до Риму молитва продовжувалася. «Наші рідні і близькі в небезпеці, тому жертвуймо Богові молитви, просячи миру для України», – сказав о. Марко, розпочавши молитву Акафісту до Богородиці.

Пресслужба релігійного товариства «Свята Софія»