Блаженніший Святослав відвідав монастир «Студіон» у Гроттаферраті

У своєму слові Блаженніший Святослав вказав на історичне значення монастиря у житті УГКЦ: «За задумом патріарха Йосифа Сліпого, цей монастир презентував обличчя східної духовності у центрі католицького світу. У цьому храмі відбулася єпископська хіротонія мого великого попередника Блаженнішого Любомира Гузара разом із двома іншими визначними постатями нашої Церкви. Іконостас, який ви бачите перед собою, є унікальною сакральною перлиною. Його намалював о. Ювеналій Мокрицький, який також написав ікони для іконостаса собору Святої Софії в Римі».

Монаше життя у «Студіоні» припинилося у 90-х роках, коли монахи переїхали до України. «Мені довелося докласти багато зусиль, щоб тут знову почалося монаше життя», - розповів Глава УГКЦ. Завдання відродження монашої обителі сьогодні поручене ієромонаху Оресту Козаку. «Потрібно багато мужності, відваги, але насамперед віри в те, що справа, яку ви робите, є богоугодною, - звернувся до настоятеля Блаженніший Святослав. - Це мрія митрополита Андрея Шептицького і задум патріарха Йосифа - мати в Римі монаше посольство нашої Церкви».

«Особливо мені приємно, що цей монастир знову відкрив свої двері для української громади. Господь Бог знову посилає життя в це місце. Я сьогодні приїхав, щоб вас підтримати, щоб ви не почувалися забутими», - наголосив Предстоятель УГКЦ і подякував насельникам монастиря за те, що вони «так сміливо взялися до праці». «Як Глава Церкви, я дуже потребую тут вашої присутності», - наголосив Предстоятель УГКЦ.

«Майбутнє цього монастиря значною мірою є у ваших руках. Тому я дуже дякую вам, що ви гуртуєтеся навколо цієї святині. У сьогоднішній молитві я просив Бога, щоб ця обитель стала вогнищем духовного та культурного життя української громади в Італії», - звернувся Блаженніший Святослав до присутніх вірян.

На завершення свого візиту Глава УГКЦ мав нагоду познайомитися з прихожанами та поспілкуватися з монахами про актуальні проблеми та майбутній розвиток монастиря.

Секретаріат Глави УГКЦ в Римі

Історична довідка (за матеріалами статті Галини Маслюк)

Патріарх Йосиф Сліпий, який повернувся до Рима з радянських концтаборів, практично відразу почав шукати монастир для монахів-студитів, яким вдалося втекти від радянської окупації на Захід. І от патріарх знайшов і придбав монастир отців маріоністів в околиці озера Альбано. Прийняв до цього монастиря монахів, де ігуменом був світлої пам’яті о. Антоній Рижак, а відтак архимандритом став Блаженніший Любомир Гузар.

Патріарх Йосиф завжди скеровував до цього монастиря своїх гостей або людей, яким була цікава духовна і літургійна традиція Української Греко-Католицької Церкви. У ті часи монахів було мало, не було багато і наших вірних у Римі, тому і життя в монастирі було нелегким з огляду не тільки на матеріальні труднощі, а й щодо змісту та життєвого призначення монашої спільноти.

Коли УГКЦ вийшла з підпілля, монахи «Студіону» почали серйозно замислюватися над змістом свого духовного життя і перспектив його розвитку. Прийнявши рішення, у 1993 році вони покидають «Студіон» і перебираються в Україну. Відтоді починаються поневіряння «Студіону», тобто приміщень монастиря і храму, що довший час залишалися порожніми або використовувалися різними спільнотами, які за мізерну плату цей монастир використовували. Таким чином ця посілість поступово почала деградувати, а протягом останніх сімнадцяти років одна, менша частина монастиря, була під управлінням одного італійського римо-католицького священика, а більша – реконструйована під старечий будинок і здана в оренду. Патріарша перлина зазнала страшного занепаду.

Чимало випробувань випало на долю Української Греко-Католицької Церкви та її прихильників минулого століття. На щастя, в її лавах є достатньо служителів із чистим розумом і щирим серцем. Завдяки зусиллям Блаженнішого Святослава, Отця і Глави УГКЦ, «Студіон» починає відроджуватися.