Ювілейні святкування сестер Згромадження святого Йосифа ОПДМ у Харкові

Цього ж року виповнюється 120 років від дня заснування Згромадження.

Згромадження сестер святого Йосифа ОПДМ було засноване 1898 році в селі Цеблові Сокальського району, що на Львівщині. Основним завданням сестер було провадити захоронки, катехизувати дітей і дорослих, піклуватися про красу Божого дому, допомагати душпастирям. Також сестри надавали медичну допомогу хворим, провадили різноманітні фізичні й господарські роботи.

На сьогодні сестри проживають у п'яти країнах, де виконують працю, до якої закликав їх засновник.

До Харкова сестри приїхали у 2005 році на запрошення владики Степана (Менька), Екзарха Донецько-Харківського, на служіння при парафії Святого Миколая Чудотворця.

У рамках Ювілейного року при кожному монастирському домі, де сестри виконують своє служіння, служиться Свята Літургія та проходить урочиста академія, присвячена пам’яті слуги Божого о. Кирила Селецького.

Святкові урочистості відбулися і в м. Харкові, у нижньому храмі Святих верховних апостолів Петра і Павла катедрального собору Святого Миколая Чудотворця УГКЦ за участю владики Василя (Тучапця), Екзарха Харківського.

Отець Кирило Селецький народився 29 квітня 1835 р. в Підбужжі біля Самбора. Походив із давнього роду української шляхти. Батько, Михайло, був учителем, а мати, Іванна, опікувалася дітьми. Від 1843 року родина Селецьких проживала в Самборі, де Кирило вчився в Головній самбірській школі. В архівних документах школи за 1846 рік знаходимо списки учнів, в котрих Sielecki Cyrillus належить до групи “eminenten”, тобто дуже здібних учнів. Пізніше він вчиться в Самбірській гімназії, а після успішно складеної матури розпочав богословські студії у Львівському університеті. Три роки вчився в Генеральній духовній семінарії у Львові, на четвертому році перейшов до семінарії у Перемишлі.

Два роки вчителював (1860-1862) у Дрогобицькій гімназії, допомагаючи в душпастирській праці парохові Дрогобича.

Після закінчення семінарії Кирило одружився з Емілією, донькою о. Николая Івасівки та після шести років спільного життя Емілія померла. Отець Кирило залишився з двома донечками, старша Оленка також після тяжкої недуги померла, а молодша виховувалася в сестер василіанок в Яворові.

8 січня 1860 році Кирило прийняв ієрейські свячення з рук владики Григорія Яхимовича (1792 – 1863), єпископа Перемишльської єпархії.

Отець Селецький був вікарієм та адміністратором у Старій Солі, Билич Горішній, Мількові, Любачеві, Воробнику Королівському та Яворові.

Урешті, у 1874 році став парохом у с. Жужіль поблизу Белза і приєднаної до неї парафії с. Цеблів. Тут він вміло провадив людей до Бога аж до своєї смерті.

Увесь час своєї душпастирської праці отець навчав своїх парафіян не тільки у церкві, а й поза нею. Першим таким місцем, де він провадив освітянську роботу, була парафіяльна канцелярія. Часто домівкою для просвітницької праці була школа. Згодом у Цеблові й у Жужелі заснував читальні.

Для народних шкіл бракувало підручників… Щоб зарадити конечній потребі підручників для школи й родини, о. Селецький написав у 1869 році книгу «Своя хата». Священик перший перекладає Катехизм живою народною мовою, що вийшов друком 1869 р.

Отець Кирило тісно співпрацював із різними журналами.

По селах тодішньої Галичини було розповсюджене пияцтво. На порятунок селян, які шукали розради у забутті через пияцтво, стало духовенство, яке викорінювало пияцтво через закладання Братства тверезості. До тих, що були провідниками в цій галузі, належав о. Селецький.

19 травня 1893 р. – відкриває першу в Галичині українську захоронку для дітей.

У 1895 р. з ініціативи о. Кирила в Жужелі повстало Товариство Івана Милостивого. Члени того Товариства зобов’язалися матеріально допомагати вдовам, сиротам і опущеним на території свого села. У Цеблові завдяки успішній співпраці о. Селецького і місцевого вчителя Івана Геруса були засновані такі інституції, як молочарня, малопроцентова позичкова каса Райффензена.

Як визнан­ня духовної величі та титанічної, понад людські сили, діяльності, о. Селецький отримав численні відзнаки. Найвище цісарське відзначення – Хрест Лицарського ордену Франца Йосифа.

28 квітня 1918 р. о 15-й годині о. Кирило Селецький відійшов до вічності по нагороду.

Сестри Згромадження святого Йосифа ОПДМ у Харкові