Єпископ-помічник Львівський провів великопісні реколекції в мадридській та пристоличних парафіях УГКЦ

Мотивація таких відвідин простежується в необхідності приїзду, бодай час від часу, українських ієрархів. Адже упродовж того терміну, відколи у Ватикані створено нову організаційну структуру (9 червня 2016 року), а саме ординаріат для вірних східного обряду Іспанії, яким керує архиєпископ Мадрида, наші єпископи не відвідували цієї країни.

Зазначимо, що свою мандрівку за Піренеї владика Венедикт здійснив не вперше. Раніше він вже двічі побував тут, фактично з подібною місією, але ще як ієромонах.

Цього разу його преосвященство провів численні зустрічі з вірянами-заробітчанами, що виявилося у Великопісних реколекціях, розважаннях на різноманітні теми, зокрема не лише духовного спрямування, а й на злободенні питання сьогодення. Звісно, основний акцент було зроблено на духовному спілкуванні з вірними УГКЦ.

Окрім цього Єпископ-помічник Львівський провів кілька важливих нарад із керівниками відповідних структур Мадридської архидієцезії Римо-Католицької Церкви, які працюють над впровадженням ординаріату, зокрема з Генеральним вікарієм падре (отцем) Андреасом. Досягнуто домовленості, що невдовзі ця структура запрацює більш активно і продуктивно.

Завершальним і найвеличнішим акордом перебування владики Венедикта стала Архиєрейська Священна Літургія в столичному храмі Buen Suceso (Доброї Вісті) чи не в самому центрі Мадрида (тут зазвичай відбуваються Богослужіння в українській парафії Благовіщення) у неділю, 2 квітня. Співслужили з ієрархом священики Іван Липка та його сотрудник отець Володимир Нейлюк. Безумовно, цей спільний молитовний акт викликав підвищений інтерес не лише у місцевих парафіян, а й греко-католиків з Ґетафе й Алькали-де-Енарес. Крім цього, разом із нами молилися і душпастирі-господарі, в тому числі парох храму Buen Suceso падре Мігель. Як завше, супроводжував Службу Божу майстерний спів парафіяльного хору під орудою регента Галини Лях.

Звертаючись до присутніх під час проповіді, владика Венедикт наголосив на важливості всемірно довіряти Всевишньому. «…Ми маємо свою логіку. Ми кажемо, що Божі плани – це не людські плани, - сказав єпископ. - Людина планує, але Бог керує. І цьому преважливо вчитися у своєму житті. Як і усвідомити, що не я остаточно тримаю штурвал свого життя, а Господь. Господь, який є люблячим батьком, якого кожен з нас у молитві називає Отцем. Цей Отець усе дає людині для її добра. Може, в ту мить, у тій життєвій ситуації ми не бачимо в тому логіки. Може, воно приносить якісь терпіння, страждання, незручності. Але бачимо, що з бігом часу Бог виведе усе на добро…»

Продовжуючи проповідь, владика Венедикт знайшов цікаві аргументи, щоб дуже зрозуміло пояснити зміст свого месиджу: «… Ми не можемо бути реалістами до кінця. Бо реальним є те, що я бачу, і воно виглядає мені некорисним, шкідливим. Ми, християни, навіть не можемо бути оптимістами. Бо що це значить? Що я себе потішаю якимись баєчками, якимись потішаннями, що все складеться якнайкраще. Ми – християни: не реалісти, песимісти чи оптимісти. Ми – люди віри. Ми віримо Богові: що Він провадить нас через усе життя.

Якщо ми подивимося на своє життя трошки уважніше, то можемо побачити, як Бог усе давав у свій час, як усе було логічно. Навіть життєві труднощі чи клопоти. І тому для нас, християн, важливо: що б не діялося, не відбувалося у нашому житті, не переставати уповати на Бога. Довіряти Йому.  

Погляньте на малих дітей. Христос каже: будьте як діти. Що це означає? Бути такими ж довірливими. Діти, коли відчувають біля себе батька чи матір, не мають ніякого страху. Тобто вони переконані, що батьки від будь-чого їх захистять. А ми, християни, маємо свого Отця – Бога. До Нього звертаємося, промовляємо повсякчас. Але скажімо собі правду у вічі, можливо, й гірку: ми не довіряємо Богові.

Кожен з нас сповнений різноманітних страхів, переживань, непевності, страху. Переживання – ніколи не є від Бога, бо Він є тим, хто дає мир. Чуємо під час Богослужінь: «В мирі Господеві помолімося. За мир з висот, за мир всього світу!..» Священнослужитель повторяє: «Мир вам!» І тому для нас, християн, дуже важливо у ситуації, навіть найбільш складній, яку не розуміємо (але хто сказав, що ми повинні все розуміти?), завжди зберігати цей мир. Коли ми здебільшого грішимо? Коли губимо цей мир, коли піддаємось якимось емоціям. Коли ті чи інші почуття або переживання починають нами керувати. Бачимо, що сьогодні говорить Євангеліє. Господь перейшов через різні епізоди життя: його видали первосвященикам, засудили на смерть. Над ним насміхалися і вбили.

Відважуся сказати, що той, хто є християнином, неминуче в своєму житті зіткнеться з тими чи іншими речами, які називаємо несправедливістю. А ми всі хочемо справедливості. Погляньмо на хрест. Можливо, самому Христові судилося, як людині, прийняти цю дорогу. Проте Він казав: «Нехай буде воля Твоя!»

У житті багато речей наш розум не здатний осягнути. Ми не можемо помістити в голові всієї інформації. Вона, висловлюючись сучасною мовою, є заслабким комп’ютером, щоб читати Божі програми. І тому, коли в наше життя прийдуть чергові труднощі, проблеми чи випробування, будьмо певні: Бог провадить нас через ці життєві ситуації, щоб загартувати, зробити сильнішими…»

Завершилася Служба Божа привітанням отця Івана Липки, який від імені всіх парохіян поздоровив владику Венедикта з роковиною його рукоположення в священичий стан (29 березня 1992 року) та побажав усіляких гараздів і Божого благословення. Крім цього його преосвященству подарували гарну ікону.

Зрозуміло, що візит єпископа-помічника Львівського надасть нового імпульсу в подальшому розвитку духовного життя в українських парафіях Мадрида та околиць. Особливо ж у парафії Благовіщення Пречистої Діви Марії, яка в найближчу п’ятницю святкуватиме свій храмовий празник.

Любомир Калинець, Мадрид