Єпископи УГКЦ вислухали «Сповідь мігрантів»

Зустріччю з представниками українських мігрантів з Італії, які походять зі Львівщини, Івано-Франківщини та Тернопільщини, закінчився другий день Синоду Єпископів УГКЦ. Під час зустрічі з найвищим духовенством, що її учасники між собою назвали «Сповіддю мігранта», йшлося про найболючіші проблеми мігрантів та їхніх родин. Учасники зустрічі говорили про роль Церкви у житті на чужині, про об’єднання мігрантів, які працюють при церковних громадах, важливість церковних хорів і молитовних спільнот, про спорудження пам’ятника заробітчанам у Зарваниці та про те, як важко колишнім мігрантам знову звикати до українських реалій. «Зараз є нова хвиля міграції. Це люди, притиснуті кредитами, які не йдуть до Церкви, - звернулася до учасників Синоду пані Марія Перцович із Косівщини. - Ми просили б допомогти нам духівниками, місіонерами». Як зазначила пані Марія, що зараз працює у Касетті, роль нашої Церкви є неоціненною, до неї приходять люди і з Заходу, і зі Сходу України, а священики на чужині є найкращими порадниками і друзями: «Ми відбували прощу до Турино і, стоячи перед плащаницею, тільки дякували». Представниці спільноти колишніх заробітчан «Пієта», що діє при Молодіжному християнському центрі в Івано-Франківську, наголосили на важливості допомоги тим, хто повертається. Як зазначили представниці «Пієти», колишньому заробітчанинові потрібно біля двох років, аби знову адаптуватися до життя в Україні. Прикро, коли колишніх мігрантів, відвиклих від реалій корумпованого суспільства, родичі підштовхують давати хабарі. Не завжди й тутешні священики можуть зрозуміти духовний і психологічний стан своїх прихожан, які повертаються із заробітків, додали вони. «Я дякую Церкві, яка стала для мене домом на чужині», - сказав владикам 21-річний пан Маркіян, який поїхав до Італії, аби заробити собі на навчання. Молодий чоловік розповів про те, як важко працюють українські чоловіки в Італії. А пан Петро, аспірант Прикарпатського університету, на прикладі своєї родини, де обоє батьків довгі роки були на заробітках, зрозумів, що сім’я є найважливішою і виїзди можуть бути лише тимчасовими: «Я в 11 років став дорослим. Сам їздив вступати, сам приймав рішення». По закінченні навчання в університеті пан Петро виїхав до Америки, але повернувся назад в Україну, коли усвідомив, що тільки так зможе зберегти єдність власної родини. Зараз він працює над науковою роботою про суспільно-соціальний вимір української міграції в Італії. На знак вдячності представники мігрантів уклінно вручили владикам символічний заробітчанський коровай. Його від імені учасників Синоду прийняв Владика Богдан (Дзюрах), Секретар Синоду Єпископів УГКЦ. Після «Сповіді мігранта» розпочався виступ хору «Вірли» зі Львова, що виконав перед учасниками Синоду духовні та народні пісні. На завершення вечора учасникам зустрічі був продемонстрований фільм про прощу родин заробітчан із Самбора до Зарваниці. Нагадаємо, що міграція є головною темою цьогорічного Синоду Єпископів УГКЦ. Другий день праці Синоду був присвячений вивченню теми міграції.

Департамент інформації УГКЦ