Єпископи УГКЦ: «Священик не може бути активним учасником бойових дій»

Пишуть владики Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства до священиків УГКЦ про душпастирство в умовах війни.

Єпископи підкреслюють, що така «Божа зброя», має бути підкріплена постійною і витривалою молитвою, ділами покаяння і постом. Тому священикам потрібно пам’ятати про те, що вони  не можуть бути інструментом проведення мобілізації. Однак, вони не сміють закликати до її уникнення, навіть опосередковано: «При цьому душпастирі і Церква загалом оточують неустанною молитвою та конкретними справами наших воїнів, людей, постраждалих від агресії, опікуються пораненими, родинами загиблих тощо».

На думку владик, Церква повинна духовно підтримувати мобілізованих, їхні родини. Така духовна підтримка полягає в щоденній молитві Церкви за «правління і все воїнство». Разом із посиленою молитвою представники Церкви повинні практикувати діла милосердя: «Настійливо заохочуємо наше духовенство, монашество та мирян і надалі виявляти діяльну солідарність із постраждалими... Необхідно підтримувати, зокрема, поранених, вимушено переселених осіб, родичів загиблих, особливо матерів, дружин і дітей, людей похилого віку тощо…».

Автори документа зазначають, що священики, як благовісники миру і добра, повинні відповідально ставитися до закликів, які вони скеровують до своїх вірних. Неприпустимо, щоб душпастир проповідував нетерпимість, зневіру, агресію чи ненависть супроти будь-кого.  

Єпископи також застерігають ієреїв щодо їхніх висловлювань з питань військових дій і мобілізації. «А ті душпастирі, які вирушають здійснювати капеланське служіння в зону бойових дій, – підкреслюють єпископи Синоду, – повинні це чинити з дозволу і благословення свого правлячого архиєрея та суворо дотримуватися вказівок і правил, розроблених Департаментом душпастирства силових структур у співпраці з Міністерством оборони України.

Департамент інформації УГКЦ