«Війна скидає маски» – спецвипуск часопису «Патріярхат»

Те, що випало переживати українцям сьогодні, важке, а часом і неможливе до переосмислення й сприйняття. Отож редакція запросила низку фахівців дати напрямні для роздумів і оцінки актуальних подій.

Насамперед, кожен з нас повинен працювати над укріпленням своїх особистих позицій і, як каже військовий капелан о. Андрій Зелінський, ми маємо не дати нашому світлу згаснути. У своєму матеріалі він пише: «Попри всі можливі контексти ми творимо день завтрашній тільки разом, “тут і зараз”, поглядом надії оглядаючи світанок, силою віри роблячи крок йому назустріч, світлом любові запалюючи омріяні горизонти. Якою б непроглядною не була темрява, світанок завжди неминучий. До нього лише треба дійти».

Сьогодні для світу стало очевидним те, що ми маємо справу не з російсько-українською війною, що це боротьба двох світів: світу правди й гідності та світу дегуманізованого суспільства, для якого людина є витратним матеріалом. Бібліст о. Роман Островський у своїй статті пише, що найцікавішим для сьогодення є образ Христа, зафіксований у книзі Одкровення: «Коли мовиться про всесвітній рівень боротьби зі злом, тоді Ісус Христос стає безкомпромісним і веде до перемоги свою спільноту. (…) І знищення зла, його захисників чи проповідників не викликає жодного сумніву або заперечення».

Підсилює цю думку і декан Філософсько-богословського факультету УКУ о. Юрій Щурко в статті «Наївність пацифізму та принципи ведення справедливої війни». Автор говорить, що у випадку зіткнення з тоталітарними системами мир потрібно захищати, бо «в цих системах такі світочі, як Ґанді і Мартін-Лютер Кінґ мирно протестували б рівно один день, а потім, просто «зникли» б серед ночі, і більше ніхто ніколи про них би не чув».

«Тоталітарні системи вимагають крові, хочуть людських жертв для свого підживлення», – пише у цьому спецвипуску Олег Турій, директор Інституту історії Церкви УКУ. Його стаття присвячена ролі інтелектуалів під час війни: «Тепер усім очевидно, що керівні еліти світу, в тому числі інтелектуали, які творили й обґрунтовували смисли для міжнародної політики, прорахувалися. Це мають визнати й вони самі. З другого боку, нам від цього визнання невелика втіха, бо наше завдання сьогодні полягає не в тому, щоби хтось підтвердив нашу правоту вчора, а щоб у нас було спільне завтра».

Але це завдання не з легких, говорить політолог-міжнародник Дмитро Шеренговський. У своєму матеріалі він розповідає про значний вплив Росії на світові академічні середовища, які перетворилися на один із важливих каналів поширення російської пропаганди.

Великим фронтом боротьби залишається і церковна сфера, яку росія використовувала як зброю у боротьбі за свій вплив. Найгірше, що така інструменталізація кремлем російської церкви чинить вплив на цілий екуменічний рух, а зокрема й на стосунки між Ватиканом і москвою. Про це – у статті Анатолія Бабинського «Кінець Ostpolitik».

У цьому спецвипуску «Патріярхату» читач також отримає орієнтири щодо того, як дати свідоцтво своєму християнству у випробуваннях війни. Про це пише о. Юрій Блажиєвський, який радить бути в діалозі з собою та з Богом. У свою чергу літургіст Едуард Бердник поділиться своїм досвідом і спостереженнями про те, як молитися під час війни. Свою цінність у цьому числі має матеріал Володимира Мороза, який фіксував реакцію різних українських церков і релігійних організацій на початку цього повномасштабного етапу війни. Надзвичайно важливим елементом нинішньої війни є культура, і про це пише Остап Українець у статті «Дух часу: як російська культура виправдовує російську агресію». Низка інших матеріалів цього числа – про літературу, мистецтво та історію – теж спрямована на поглиблення і розширення горизонтів читача.

Важливою інформацією щодо цього випуску «Патріярхату» є те, що редакція прийняла рішення одразу удоступнити PDF для всіх зацікавлених, щоби кожен міг знайти слова підтримки і поради в складний час. Редакція буде особливо вдячна всім читачам, які, завантажуючи це число часопису, зроблять свій анонімний внесок на підтримку Захисників України через сервіс Нацбанку України.

Також уже вийшов з друку традиційний паперовий варіант часопису «Патріярхат».

Слідкувати за активністю журналу можна у соцмережах Facebook та Twitter.

Деякі зі статей спецвипуску (№2-3) вже викладені на сайті «Патріярхату».

Департамент інформації УГКЦ
за повідомленням Світлани Бабинської