Впровадження у Святий рік Божого милосердя для пенітенціарних службовців

Пенітенціарії мають можливість не лише ознайомитися з історією виникнення цієї церковної традиції, а й роздумати над власним покликанням милосердного служіння в'язням відповідно до гасла Святого року "Милосердні як Отець".

Контекст року Божого милосердя для пенітенціарних службовців є надзвичайно важливим. Неможливо мати радість у цій професії, коли згасне надія на переміну душ, зранених гріхом. Тому поряд є Церква, яка допомагає переживати суть покликання пенітенціарного персоналу. На жаль, служіння у зіткненні з правопорушниками, серед яких немала частина - рецидивісти, притупляє відчуття того, що за кримінальною бравадою і романтикою ховається покривджене і зранене серце, в якому, проте, не згасла спрага святості життя. Те, що відбувається в душі людини, залишається Божою таємницею. Легко не помітити, як грішного серця торкнулося каяття. Легко зберігати холодну впевненість у тому, що людина загрузла в багні невиправного зла. Але Святе Письмо нас вчить, що кожна мить життя сповнена нагод для початку чогось нового.

Так сталося в Києві. Ув'язнена у слідчій в'язниці Анастасія 9 грудня 2015 року прийняла святі таїнства Хрещення, Миропомазання і Євхаристії. Вона благала про хрещення. Як катехумен, вона встигла вислухати лише першу науку. З огляду на згасання її фізичного здоров'я підготовку до святих таїнств було припинено, як це трапляється в надзвичайних обставинах. Більшість із 33 років з життя Анастасії минуло в ув'язненні. Неодноразово засуджена, часто в конфронтації з персоналом, досконалий знавець кримінальних звичаїв, авторитет злочинного світу. Відтоді продовжують в Різдвяний піст свою підготовку ще дві жінки. Історії їх життя здатні викликати сльози. Не завжди гріх, покараний тюремним терміном, дає відчуття здійснення ідеалу справедливості. Але й таких обставинах славно проявляється Божа ласка.

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ