Волонтерський табір у Лаврівському монастирі св. Онуфрія

Понеділок, 15 червня 2009, 13:12

5-11 липня 2009 року організовується Волонтерський табір у Лаврівському монастирі св. Онуфрія біля Старого Самбора на Львівщині.

5-11 липня 2009 року організовується Волонтерський табір у Лаврівському монастирі св. Онуфрія біля Старого Самбора на Львівщині. На початку XXI ст. Лаврів зустрів кілька ювілеїв. Так у 2007 році виповнилося 600 років з часу першої письмової згадки про монастир, у 2008 р минуло 220 років від відкриття у Лаврові зразкової німецькомовної школи (1788 р), а цього річ минає 70 років з часу приходу до Лаврова радянської влади (1939 р), яка розграбувала і знищила монастир. Слід відзначити, що монастир розташований 100 м праворуч від дороги Львів-Великосілля у підніжжі невеликого порослого лісом пагорбу, на схилах якого ще за часів Австро – Угорщини зроблені відстійники для води, що самоплином тече до монастиря. Навколо монастиря досить великий тінистий парк, липові саджанці для якого митрополит Андрей Шептицький замовляв у Сполучених Штатах. В парку є спортивний майданчик: футбольний і волейбольний; турніки та невеликий басейн, щоправда без води. Сам комплекс складається з церкви (13-17 ст.), оборонної вежі-дзвіниці (17 ст.) та двохповерхового монастирського приміщення (18-поч.20 ст.). Подвір’я заросле травою, стежки вимощені гравієм. Навпроти монастирського комплексу розташовані приміщення районної психоневрологічної амбулаторії, руїни колгоспних хлівів та невеличка вціліла частина колишньої австрійської школи. Як повідомляють організатори табору, метою і завданням волонтерів є зібрати разом людей, небайдужих до долі таких місць як Лаврів, привернути увагу молоді до подальшої долі Лаврівського монастиря та відновлення його ролі у культурному та науковому вимірах. На початку волонтері планують виконати початкові технічні роботи, такі як, прибирання території та приміщення монастиря, косіння, фарбування і побілка, миття вікон, розчищення «Хресної дороги» та ін. Проживатимуть волонтери у келіях монастиря. Ввечері буде можливість посидіти біля вогнища. Крім того, в часі волонтерського табору планується одноденний похід на г. Маґура (1022 м), або до витоку р. Дністер. Організатори просять усіх охочих зголошуватися до 28 червня 2009 року на e-mail [email protected]. Контактна особа Богдан Сольчаник.

Департамент інформації УГКЦ

Додаток:

Історична довідка

Лаврівський Святоонуфріївський монастир заснований у середині 13 століття. Перша документальна згадка про нього походить з початку 15 ст (1407 р). Згідно з переказами був усипальницею князя Лева Даниловича. Найбільшого розквіту досяг у другій половині 17 ст. Саме в цей період у його стінах були поховані молдавські господарі Степан Петричайко (1675 р) та Костянтин Басарб (1681 р), а також єрусалимський патріарх Макарій (1681 р). Протягом більш ніж ста років в Лаврові функціонувала зразкова німецькомовна школа (1788-1911 рр), саме в цей час Лаврів стає не лише духовним, але значним освітнім осередком Бойківщини. Вже у 20 столітті Лаврівський монастир мав одну з найбагатших бібліотек в Галичині, адже монастир передплачував практично всі видання, що виходили в тодішній Австро-Угорській імперії. У фондах його бібліотеки зберігались стародруки XVI – XVII століть, а також цінна німецько і польсько мовна періодика XIX – XX століть. Лаврівський монастир є також важливою архітектурною та мистецькою пам’яткою. Зокрема найдавніша частина храму датується 13 століттям (навіть у Львові немає настільки давніх будівель), а фресковий розпис бабинця (15 ст) є, разом із розписом Миколаївської церкви у Львові, найдавнішою пам’яткою західноукраїнського сакрального мистецтва цього періоду. Історія в Лаврові зупинилася восени 1939 року. Буквально за кілька тижнів було розграбовано і практично повністю знищено бібліотеку, церкву перетворено на конюшню. Після закінчення війни в Лаврові було відкрито школу для розумово неповноцінних дітей. Таким чином радянська влада руйнувала Лаврів не лише матеріально, але й символічно. Протягом років в населення формувалася стійка негативна асоціація Лаврова зі школою для «хворих» дітей. А оскільки в людській свідомості те, що невідоме, інше, не таке, завжди викликає різного роду захисні реакції, то і місцеве населення захищалося від «нового» Лаврова сміхом. З часом Лаврів з релігійного, освітнього та культурного центру перетворився у місце, для хворих, у місце над яким і з якого потрібно сміятися, у місце яке асоціюється не з освіченістю чи культурністю, а скоріше з повною їх відсутністю.