Владики Перемишльсько-Варшавської митрополії УГКЦ у Польщі звернулися до вірних із приводу календарного питання

Насамперед владики Євген Попович і Володимир Ющак беруть до уваги «широку громадську дискусію, що повернула в наше церковне середовище тему можливої зміни церковного календаря з Юліанського на Григоріанський». Серед причин її появи владики називають: публікацію результатів опитування щодо цього питання, проведеного в Перемишльсько-Варшавській архиєпархії в період минулорічних відвідин зі свяченою водою, проведення опитування у Вроцлавсько-Ґданській єпархії ще у 2003 році, а також рішення Вроцлавсько-Ґданського єпископа дати охочим можливість тимчасово відзначати нерухомі свята за Григоріанським календарем у дочерньому душпастирстві при вул. Боровській у м. Вроцлаві (Польща).

Аналізуючи в першій частині Звернення реальний стан і прагнення своїх вірних, владики відтак підсумовують свою відповідь на ці сумніви довіреної їм пастви: «Хочемо заявити, що вивчення проведених опитувань є для нас, правлячих єпископів, цінним дорадчим голосом. Однак, перш ніж будемо мати нагоду прийняти будь-які рішення в цій важливій для цілої нашої Церкви в Польщі справі, хочемо ще почути думку делегатів єпархіального собору обох наших єпархій, який відбуватиметься весною 2020 року. Серед різних тем, що стосуватимуться внутрішньої та зовнішньої єдності нашої Церкви в цілому світі, буде також обговорюватись тема можливої реформи церковного календаря. Так, від делегатів на спільний єпархіальний собор, тобто від представників духовенства та мирян із наших парафій і деканатів, великою мірою залежатиме, як ця тема буде представлена та які нам, єпископам, доведеться прийняти остаточні рішення».

Опісля Звернення владик УГКЦ у Польщі подає низку пунктів для роздумів своїм вірним. Перш за все, у першому йдеться про історію Юліанського та Григоріанського календарів: «Варто всім нам усвідомити, що наявні календарі не є ані церковними, ані релігійними – лише цивільними способами числення часу, тобто днів, місяців, років, якими послуговувалось чи послуговується людство». Крім цього, у документі мовиться про причини запровадження Григоріанського календаря та неточності в літочисленні як одного, так і другого.

Наступний аспект для роздумів у документі – твердження про незнання точної історичної дати народження Ісуса Христа в місті Вифлеємі. «Ані євангелисти, ані давня християнська традиція не передали нам інформації про день народження нашого Спасителя. Без сумніву, це не сталось ані 25 грудня, ані 7 січня. Однак від початку християни на Сході і Заході прийняли, що Христове Різдво відзначатимуть 25 грудня, тобто тоді, коли після зимового сонцестояння день починає бути довшим. Це час, коли світло, а у християнському богослов’ї саме Ісус Христос є Світлом, перемагає темряву, яка є символом зла. До сьогодні Схід і Захід, також і наша Церква в Польщі, святкують Різдво Христове 25 грудня. Коли йдеться про Юліанський календар, то проблема полягає в тому, що у нас 25 грудня настає щойно 7 січня за Григоріанським календарем, тобто, не в час зимового сонцестояння, а тоді, коли день вже давно став довшим».

Відтак владики наголошують на сучасній ситуації розділення між календарями, адже сьогодні ми послуговуємося Григоріанським. Натомість, Юліанський використовуємо в Церкві, тобто для відзначення літургійних свят. «Сьогодні цілий світ, як і ми, щодня живе за Григоріанським календарем і за ним відраховує час – дні, місяці, роки. Однак у церковному просторі надалі послуговуємось Юліанським календарем, тобто старим стилем, адаптуючи його до цивільної дійсності».

Беручи до уваги питання аргументів і доказів щодо того чи того календаря, Звернення акцентує увагу на емоційній складові цієї дискусії. «Аргументи, які подають прихильники зміни календаря, –  це суто практичні справи: вихідні дні в найбільші свята, можливість спільного святкування з цілим світом та своїми найближчими і зовнішня святочна атмосфера, яка в період наших свят за старим стилем уже, звичайно, проминає. Практично нам доводиться святкувати вже після свят, доволі часто з обов’язком іти у святочні дні до праці або до школи. Противники зміни календаря наводять аргументи, що Юліанський – суттєва частина нашої традиції, церковної та національної ідентичності, що допоміг нашій Церкві й народові в Польщі перетривати найважчі часи, коли над нами нависла небезпека забуття, тобто повна церковна й національна асиміляція. Так, прихильники і противники зміни календаря мають рацію у своїй аргументації. Мабуть, також ніколи не вдасться до кінця схилити всіх чи то до зміни календаря, чи до того, щоб залишити все по-старому. Проблема не в раціональній аргументації, а лише в наших емоціях і прив’язаності. Важливо, щоб питання календаря не принесло більшої шкоди нашій церковній громаді, головно коли йдеться про її єдність», – стверджують владики Євген Попович та Володимир Ющак у Зверненні.

Далі Звернення пригадує різні можливості вирішення цього питання в нашій Українській Греко-Католицькій Церкві як в Україні, де існує менша напруга довкола нього, адже часто державні вихідні збігаються із церковними святами, так і в інших куточках світу. «В Україні всі східні святкують за старим стилем, тобто за Юліанським календарем. У Західній Європі, тобто в Німеччині, Франції та Великобританії, а також в Італії, Іспанії та Португалії наші вірні також святкують по-старому. В Італії лише деякі монаші спільноти відзначають свята за новим стилем. Вся Південна Америка, тобто Бразилія і Аргентина, святкують усі свята за Григоріанським календарем, тобто по-новому. Північна Америка, тобто Сполучені Штати та Канада,  – також по-новому. Однак у більших містах, в яких наших парафій буває кілька, частина з них дотримується старого стилю, щоб ті вірні, які хочуть святкувати за Юліанським календарем, мали таку можливість. Наші вірні в далекій Австралії святкують за старим стилем, тобто за Юліанським календарем. При цій нагоді варто також згадати, що інші греко-католицькі Церкви в Словаччині, Чехії, Угорщині чи Румунії святкують тільки за новим стилем. До питання, яке колись також викликало у них великі емоції, сьогодні вони підходять спокійно, керуючись не тільки історичними, але і практичними аспектами».

Наприкінці владики пропонують кілька варіантів, якими послуговуються у різних країнах. Зокрема, йдеться про цілковито Юліанський або Григоріанський календар, про неовізантійський календар, про можливість переходу або залишення того чи того календаря для окремих парафій.

Закінчуючи Звернення, владики Української Греко-Католицької Церкви Євген Попович і Володимир Ющак просять своїх вірних підійти до вирішення календарного питання на соборі митрополії із усією серйозністю та відкритістю на провід Святого Духа. «До собору потрібно всім нам серйозно підготуватися, спілкуючись про головні теми, найперше у всіх парафіях, а опісля – в поодиноких деканатах. Ви повинні обрати достойних і відповідальних делегатів, які на соборі правильно представлятимуть Вашу думку, зокрема щодо теми церковного календаря. Це питання сьогодні для нашої Церкви в Польщі дуже важливе, адже його вирішення матиме великий вплив на наше майбутнє. Тому мусимо підійти до цього спокійно та відповідально, без зайвих і непотрібних емоцій. Навчені досвідом інших єпархій нашої Церкви у світі – інколи дуже болючим, – мусимо зробити все, щоби зберегти єдність нашої Церкви в Польщі, та не дозволити, щоб календарне питання нас поділило. Маємо пам’ятати також, що не йдеться тут про те, хто виграє, а хто програє. Маємо виграти всі, бо інакше всі програємо».

synod.ugcc.ua