В Івано-Франківську відсвяткували 105-річчя з дня народження сестри Ірини Шийки

Понеділок, 07 лютого 2011, 10:54

6 лютого у головному домі Згромадження сестер мироносиць, що в м. Івано-Франківську, відбулося святкування 105-річчя сестри Ірини Шийки. Із цієї нагоди Владика Володимир (Війтишин), Єпарх Івано-Франківський, відслужив Божественну Літургію. Наприкінці Богослужіння зі словами привітання до сестри-ювілярки звернулися: Владика Володимир, який відзначив і подякував їй за жертовність, ревність, вірність Українській Греко-Католицькій Церкві, незламну і тверду віру, що її сестра пронесла крізь роки життя, любов до Батьківщини України, її приклад для сестер цього Згромадження, усі присутні священнослужителі, співсестри та Міський голова Івано-Франківська. Крім того, сестрі Ірині були зачитані слова вітання п. Віктора Януковича - Президента України, п. Михайла Вишиванюка – голови Івано-Франківської ОДА, п. Олександра Сича – голови Обласної ради. На святі також були: п. Віктор Анушкевичус - Міський голова Івано-Франківська, та Верес Михайло - заступник Міського голови, сестри із Згромадження, а також рідні сестри Ірини. Закінчилося відзначення святковою трапезою, під час якої присутні переглянули фільм про життя сестри-монахині. Повідомив бр. Юрій Прилепський Додаток: Немає приятеля понад Спасителя - життєве кредо с. Ірини Шийки ЗСМ. Сестра Ірина Текля Шийка народилася 6 лютого 1906 р. Б. в смт Великі Мости Сокальського р-ну Львівської обл. в родині Марії Васько і Степана Шийки. Коли дівчині було шість років, внаслідок тяжкої недуги помер батько, залишивши сиротами шестеро дітей. 1 липня 1929 р. Б. сестра постукала в двері монастиря сестер мироносиць, що в Підгірцях. На празник Різдва Христового 1930 р. Б. відбулися облечини, на яких юна Текля одягнула чернечий одяг та отримала монаше ім’я Ірина. Облечини здійснив засновник Згромадження сестер мироносиць ієрм. Юліан Дацій, ЧСВВ. Після перших обітів с. Ірина проживала в монастирі в смт Богородчани. Окрім звичайних монастирських обов’язків, с. Ірина шила взуття для сестер. В 1943 році з благословення настоятелів переїхала на проживання до монастиря в м. Городенку Івано-Франківської обл., де на запрошення головного лікаря районної лікарні працювала медсестрою. З 1950-1958 рр. працювала в дитячому відділенні, аж доки про це не дізналися чиновники райкому. У 1958 році вийшов наказ: «Убрать ее оттуда. Она, монашка, 8 лет наших детей воспитывала…». У зв’язку з цим три роки перед пенсією вона працювала в лікарні, але вже санітаркою. У Городенці сестра проживала разом з с. Пасивою Гожельською та її рідною сестрою с. Марією Гожельською. В монашому домі м. Городенки с. Ірина була настоятелькою. Більша частина років, прожитих с. Іриною в Городенці, були роками підпілля УГКЦ. Скромна хатина-вертеп, як її називала с. Ірина, стали тихою пристанню для всіх потребуючих. Кожного дня у каплиці сестер збиралися вірні на молитву, а коли був присутній священик, то всі мали можливість брати участь у Божественній Літургії. У грудні 1998 р. Б. сестра замешкала в головному домі сестер мироносиць, де проживає і до сьогодні. В монастирі с. Ірина є свідком віри і вірності покликанню. Переживши дві світові війни і пройшовши нелегкий життєвий шлях, вона стала скарбницею правдивої Божої Мудрості і Благодаті, з якої продовжують черпати живу воду всі потребуючі. У свої 105 років с. Ірина не припиняє перебирати старечими руками, стерті від часу, зернини Вервиці, бо твердо переконана в могутній силі щирої молитви. Хоч тілом вона між нами, та серце її завжди з’єднане з Небесним Обручником, якому вона присвятила 83 роки свого життя.