В УКУ відбувся семінар, присвячений єпископському служінню

25 серпня 2012 року в приміщенні філософсько-богословського факультету Українського католицького університету відбувся семінар з нагоди єпископської хіротонії ректора УКУ о. Бориса Гудзяка: «Для вас я єпископ, з вами я християнин». Участь у семінарі взяли: Єпископ-помічник Львівської архиєпархії Венедикт (Алексійчук), Єпископ Вроцлавсько-Гданський Володимир (Ющак), провідні греко-католицькі науковці - історики та богослови, численні гості з України, Західної Європи та Північної Америки, працівники та студенти УКУ. Владика Венедикт (Алексійчук) поділився з присутніми своїми міркуваннями про особу єпископа, базуючись на власному досвіді архиєрейського служіння. За його словами, єпископ повинен об’являти тому середовищу, куди він потрапляє, Божу присутність. Водночас єпископ повинен вміти слухати людей, не тільки те, що вони говорять, а й те, що вони хочуть сказати. Історичний аспект єпископського служіння в Українській Церкві протягом восьми століть з часу Хрещення Київської Русі розкрив у своїй доповіді декан гуманітарного факультету УКУ, історик Ігор Скочиляс. Він на кількох прикладах показав, як в історії Київської Церкви зміщувався акцент у розумінні уряду єпископа від євхаристійної еклезіології до «римського», адміністративного, розуміння ролі архиєрея. Причому, за словами науковця, ця еволюція не оминула ні Греко-Католицької, ні Православної Церкви в Україні. Директор Інституту історії Церкви о. д-р Андрій Михалейко розповів про виклики та діяльність єпископів УГКЦ в підпільний період. На основі спогадів підпільних єпископів о. Андрій представив живу історію підпільного єпископату. Доповідач звернув увагу учасників на старі фотографії підпільних єпископів, де вони практично ніколи не надівали спеціальних відзнак єпископа чи архиєрейських риз, а найчастіше були вдягнені у світський одяг. Попри відсутність вказаних зовнішніх ознак, всі підпільні єпископи пильно дбали про єпископське служіння. Отець д-р Андрій Чировський, професор Інституту східнохристиянських студій ім. Андрея Шептицького в Оттаві, котрий не зміг прибути особисто цими днями до Львова, переслав відеоверсію своєї доповіді, в якій поділився з учасниками думками щодо служіння єпископа УГКЦ в умовах діаспори. Отець Андрій звернув увагу на виклики, які стоять перед діаспорними спільнотами: асиміляцію, збереження ідентичності, відкритість до людей іншої національності, розпорошеність вірних, брак священиків тощо. Президент Інституту релігії і суспільства Мирослав Маринович у своїй доповіді розповів про виклики, які стоять перед єпископом у сучасному суспільстві. Використовуючи матеріали Синоду Єпископів Католицької Церкви 2001 року, який був присвячений особі єпископа, М. Маринович торкнувся теми досвіду служіння єпископа у вселенському вимірі, цитуючи висловлювання католицьких єпископів, учасників Синоду: «Єпископ: слуга Євангелія Ісуса Христа задля надії світу» (Рим, 2001). Про Чин архиєрейської хіротонії, його значення та окремі важливі частини цього богослужіння розповів о. д-р. Петро Галадза, літургіст, професор Інституту східнохристиянських студій ім. Андрея Шептицького в Оттаві. На завершення о. Борис Гудзяк подякував усім присутнім та організаторам семінару за їхню участь та працю, а також запросив присутніх на Чин архиєрейського найменування до собору Святого Юра у Львові.   http://risu.org.ua/ua/index/all_news/catholics/ugcc/49312/