Українців до 2050 року може бути на 8,4 мільйона менше

Як ми повідомляли раніше, з 30 вересня до 3 жовтня 2010 року у Загребі (Хорватія) відбувається щорічне пленарне засідання Ради Єпископських Конференцій Європи (Consilium Conferentiarum Episcoporum Europae (CCEE)). Перший день своїх робочих засідань члени Ради Єпископських Конференцій Європи (ССЕЕ) присвятили розглядові головної теми цьогорічного зібрання: «Демографія і сім’я». Спершу присутнім було представлено результати дослідження щодо стану сім’ї на європейському континенті, проведеного на основі звітів єпископських конференцій та даних офіційних європейських статистичних інституцій, таких як Eurostat. Унікальність і цінність такого дослідження пов’язана з тим, що вперше було проаналізовано та представлено різні аспекти, пов’язані з сім’єю не лише в країнах Європейського Союзу, а й всього європейського континенту: динаміка демографічних процесів та їх причини, віковий стан суспільства, народжуваність, законодавче забезпечення прав сім’ї, підтримка інституту сім’ї з боку держави тощо. Дослідження виявило низку тривожних явищ і тенденцій. Зокрема було стверджено, що тоді як в Європейському Союзі, передовсім з огляду на імміграцію, до 2050 року очікується зростання кількості населення на 14 мільйонів, країни нечлени ЄС не дорахуються близько 23 мільйонів свого населення. У випадку України до 2050 року передбачається зменшення населення на 8,4 мільйона (!). На 30 % зросте число пенсіонерів у вропейських країнах. Занепокоєння викликають також низькі показники народжуваності (1,56 в країнах ЄС, 1,52 – в Україні), а також велика кількість дітей, які народжуються поза подружжям (загальноєвропейський показник сягає майже 33 %!). В Європі лише за офіційними даними, за 2008 рік здійснено майже 3 мільйони абортів, 59% серед яких припадає на країни, які не є членами Європейського Союзу. Ці та багато інших явищ науковці окреслили поняттям «демографічна зима», наслідки якої, на переконання дослідників, для європейського континенту можуть бути катастрофічними. Аналізуючи дані вищезгаданого дослідження, віце-секретар Папської ради у справах сім’ї о. Карлос Сімон Вазкуез запропонував богословсько-пасторальний погляд на проблематику європейської сім’ї. Зокрема доповідач зазначив, що одними з основних причин демографічної зими, яка охопила Європу, є поширення споживацького стилю життя, несприйняття материнства як цінності,  скерована проти народжуваності ментальність(контрацептиви). Таким чином, демографічну кризу не можна вважати суто економічною чи соціологічною проблемою, вона є передусім «проблемою духовною», оскільки зачіпає фундаментальні поняття людського буття: концепцію людської особи, свободи, правди, міжособистісних стосунків, відповідальності та співпраці. Представивши навчання Вчительського уряду Католицької Церкви щодо сім’ї і родинних цінностей, доповідач повідомив про ініціативу Папської ради звернути особливу увагу на євангелізацію сім’ї та на поширення особливо вдалих під цим оглядом проектів, здійснюваних у різних країнах Європи і світу. В цьому контексті підкреслено важливість особистого прикладу  подружжів, життя яких найкраще виявляє правду і красу Божого задуму щодо родини. «Це дуже сприятливий момент, коли можна відкрити і поширити досвід сімей, які характеризуються великодушною відкритістю до дару життя, досвідом родинної молитви, людського і християнського виховання дітей і підлітків, сімей, які залучені до курсів підготовки до подружнього життя, сімей, які посвячуються супроводові подружніх пар, волонтерському служінню тощо, аж до досвіду сімей, активно задіяних у світі культури, політики і соціуму загалом. Душпастирство покликане відкрити і дати пізнати іншим усе це багатство, як рівно ж розвивати його в житті Церкви», − зазначив представник Апостольської Столиці. На закінчення доповідач підкреслив універсальну роль сім’ї не лише в забезпеченні розвитку поодиноких осіб, а й у розвитку людського суспільства загалом: «Сім’я становить справжній суспільний і людський капітал. Сім’я сама в собі є суспільною вихователькою. Сім’я формує громадян. Цицерон вважав її «seminarium rei publicae». Сім’я є джерелом і популяризатором суспільних цінностей і чеснот. Сім’я може не тільки внести у суспільство силу людського життя, − вона є основною школою, в якій вивчаються фундаментальні відносини, необхідні для прогресу у світі. Сім’я є місцем, в якому діти засвоюють суспільні чесноти, щоб стати громадянами, здатними будувати кращий, більш солідарний і більш людяний світ, оскільки саме в сім’ї можна створити умови для зростання у любові, без якої неможливий суспільний прогрес на будь-якому рівні». Під час дискусії учасники Пленарного засідання ділилися своїми спостереженнями щодо становища сім’ї на європейському континенті та пропозиціями стосовно душпастирської відповіді на виклики, які несе зі собою сучасний світ і світова ментальність. Зокрема було підкреслено відповідальність засобів масової інформації за часто спотворений образ сімейного і родинного життя, за поширення гедоністичних і споживацьких поглядів і за інструменталізацію людської статевості, як рівно ж вказано на тісний зв'язок між кризою сім’ї та кризою сучасного суспільства загалом. У цих обставинах завдання Церкви, на думку зібраних у Загребі єпископів, полягає у тому, щоб відважно проповідувати євангельське вчення про людину і сім’ю та пропонувати сучасному суспільству з радістю і надією зразки християнської сім’ї, заснованої на Божому законі. Виступаючи на Пленарному зібранні, представник УГКЦ Владика Богдан (Дзюрах), Секретар Синоду Єпископів і Керівник адміністрації Патріаршої курії, наголосив на необхідності тісної співпраці як на національному, так і на міжнародному рівнях задля збереження та пропагування сім’ї і родинних цінностей. Це особливо важливо у зв’язку з феноменом міграції, який спровокував глибоку і тривалу кризу сучасної української сім’ї. Окрім того, дуже важливим є, поряд з катехизацією молоді та підготовкою до подружнього життя, забезпечення супроводу і надання підтримки молодим подружнім парам. Нерідко молоде подружжя, яке бажає мати потомство, змушене долати численні випробування і труднощі, в тому числі матеріального плану, які несе щоденне життя. Завданням християнської спільноти є проявити дієву любов і солідарність, всіляко допомагаючи таким подружжям. Церква може і повинна поширювати свою харитативну діяльність, яка є проявом живої віри, - віри, «чинної любов’ю», за словами св. ап. Павла. Представник Синоду Єпископів УГКЦ підтримав думку доповідачів щодо євангелізації сім’ї. «У важкі часи комуністичної неволі, коли Церква була дуже обмежена у своїй діяльності, саме християнські родини в Україні стали тим місцем, в якому зберігалася віра і передавалися християнські цінності від старшого покоління до молодшого. Життя батьків ставало таким чином найпереконливішим катехизмом, на якому вчилися діти», − сказав Владика Богдан. На закінчення Секретар Синоду Єпископів УГКЦ розповів про те, як дорогою до Загреба в літаку мав нагоду розмовляти з особою старшого віку, мешканцем Швейцарії, чий голос можна б розцінювати як vox populi для цьогорічного Пленарного зібрання ССЕЕ: аналізуючи в розмові з єпископом ситуацію з вірою у сучасній Європі, співрозмовник зауважив, що чи не найважливішою проблемою сучасної Європи є те, що розірвався ланцюг передання віри всередині сім’ї. «Якщо Церквам Європи вдасться відновити цей ланцюг, цей живий потік віри і благодаті в наших родинах, це буде найбільше і найцінніше, що можемо зробити для сучасної Європи», − сказав на закінчення свого виступу представник УГКЦ.  

Департамент інформації УГКЦ