У Варшаві представлять українською польську релігійну поезію періоду понтифікату Івана Павла ІІ

У суботу, 23 жовтня, у Варшаві (Монастир Отців Василіан, вул. Медова 16, 19.00) презентують збірку «Небо насущне». Вірші біля трьох десятків польських поетів, створені в часи понтифікату Івана Павла ІІ, днями побачили світ українською мовою у видавництві «Місіонер». Як розповів укладач збірки і автор перекладів з польської Ростислав Крамар, ідея створити таку книжку з’явилася у травні 2005-го. Тоді варшавські Василіани організували поетичний вечір поезії Кароля Войтили (саме минав місяць після смерті Папи Івана Павла ІІ). Вечір був двомовний, і пана Ростислава попросили читати вірші Понтифіка українською. «Коли почав готуватися до вечора, зауважив, що мені складно читати ці переклади уголос. Щось "шкутильгало", щось було не так. Знайшов польськомовні оригінали, порівняв, дещо виправив. Вечір відбувся дуже гарно, на одному диханні. Було світло і вмиротворення. Власне, той день надихнув мене на те, аби зануритись у світ польської релігійної поезії, а отець-парох мене в цьому активно підтримав», - розповів Департаментові інформації письменник і перекладач. За словами Ростислава Крамара, робота над книжкою відкрила йому багатьох прекрасних людей: «На жаль, короткі біоргафічні довідки не дають можливості розкрити вповні біографії поетів. Згадаю бодай те, що був вражений постаттю отця Мєчислава Новака. Старенький священик, інтелектуал, автор багатьох книг, перебрався у село під Варшавою, пасе стадо кіз, філософує і пише вірші. Такий собі "польський Сковорода". А монах-оріоніст Марек Хшановський? Згадую в книжці двома словами, що народився незрячим і паралізованим. Батьківська віра його врятувала. Нині це неймовірний проповідник. А покійна вже сестра-феліціанка Імельда Космаля? Почитайте її "Самотність". Це ж поетична проповідь для сучасного, закритого в мушлі самотності, західного світу. Самотність не буде обтяжливою, вона стане благословенням Божим, якщо сповнена служінням іншому», - поділився враженнями перекладач. «Релігія – ставлення людини до Бога, до божественного, до простору «сакрум». У християнстві – це зв’язок людини з Богом як з особою, з джерелом, взірцем і метою людського життя. Релігійна поезія – своєрідний спосіб втілення цього зв’язку – ставлення людини до Бога, до Божих законів, до цінностей, які несе Добра Новина про Ісуса Христа. Релігійні вірші стають свідоцтвом віри та різновидом молитви – спілкування, діалогу з Богом, навіть якщо вони є тільки внутрішнім змаганням, воланням у пустелі, нанизуванням питань без відповіді. Саме така поезія є найкращим засобом для формулювання найглибших, а водночас і найпростіших запитань, вона ж – і спроба пошуку відповідей на них», - пише отець Петро І. Кушка у передмові до антології «Небо насущне».

Департамент інформації УГКЦ