У соборі Святої Софії в Римі помолилися Літургію з нагоди свята Входу Господнього в Єрусалим та освятили оливкове гілля

Богослужіння очолив о. Марко Семеген, настоятель храму, голова товариства «Свята Софія», а проповідь після євангельського читання виголосив о. Едуард Семко, римо-католицький священник Ордену братів менших францисканців із України.

Проповідник поділився своїми  роздумами щодо Божого слова з нагоди події Входу Господнього в Єрусалим: «Упродовж сорока днів ми всі підготовлялися до того, аби гідно пережити страсті, смерть і воскресіння Христа. Кожен із нас пережив цей час по-своєму: хтось дійсно гідно підготувався, а хтось, можливо, занедбав це. Однак Бог ніколи не осуджує те, як ми цей великопісний час пережили». Під час Літургії був зачитаний уривок із Євангелія від Івана, у якому описано, як Ісус, перебуваючи разом зі своїми друзями у Витанії, спожив вечерю, а наступного дня вирушив до Єрусалима, усвідомлюючи, що там Він буде катований, вбитий і третього дня воскресне. «Ісус, перебуваючи в цьому дружньому колі, разом зі своїми апостолами, споживає в помешканні Лазаря, Марти і Марії вечерю. У певний момент Марія бере алабастрову посудину з дорогоцінною олією і намащує Ісусові ноги», - продовжив євангельські роздуми о. Едуард. Ця олія справді була дорогоцінною, бо коштувала триста динаріїв, тобто вартість оплати праці Марії за триста робочих днів.  Що ми повинні зрозуміти із цього жесту? «Для багатьох із нас не гроші мають велику цінність, а час. Нам часто бракує часу, аби його пожертвувати для Ісуса (час для молитви, читання Святого Письма, духовних роздумів). Зараз, коли ми стоїмо на порозі страстей ГНІХ, ми ще маємо шанс підготуватися, присвятивши Богові свій час. Йдеться не про те, аби присвятити увесь день Богові, а про певний час протягом дня, який ми можемо виділити для Ісуса. Я вас дуже прошу, особливо тих, хто не дуже добре підготувався до Пасхальних свят, знайти час і присвятити його Богу», - закликав він.

Проповідник наголосив на важливому моменті із вищезгаданого Євангелія: Ісус бере молоде осля, аби на ньому урочисто в’їхати в Єрусалим. Євангелист Іван не описує подій, які цьому передували. Натомість Матей каже, що Ісус перед тим, як сісти на віслюка, просив своїх учнів, аби вони пішли, його відв’язали і привели до Нього, попередньо порозмовлявши із господарем осляти. І, мовляв, тільки після цього Він верхи на ньому входить у Єрусалим. «Цей віслюк, насправді, є символом кожного із нас, і мене також. Чому? Бо ми настільки прив’язні до своїх гріхів і залежностей, що не можемо бути відв’язані, аби разом із Ісусом увійти в Єрусалим, який є символом раю. Наші гріхи нам не дозволяють жити в єдності із Богом», - пояснив отець далі. Кожен гріх, хоч би яким він був, легким чи важким, віддаляє нас від Бога. Тому під час Таїнства Сповіді Бог нас звільняє від гріхів, аби ми могли увійти вільними від всіх залежностей разом із Ним в Єрусалим.

Насамкінець духовних роздумів о. Едуард зосередився на іншій важливій деталі із цієї євангельської оповіді: коли Ісус урочисто входив в Єрусалим, люди стелили під ноги віслюка пальмове віття і свій одяг. «У давнину одяг, фактично, ідентифікував особу, адже так було зрозуміло, хто ким є (священником, бідним, багатим чи рабом). Раби не мали одягу і були, фактично, голі. Тож, коли всі люди стелили тоді свій одяг перед Ісусом, це був знак того, що вони повністю віддаються Йому і визнають Його царський прихід. І сьогодні, коли ми готуємося до страсних подій, поставмо собі запитання: чи я віддав своє життя повністю Богові?» - завершив священник.

Настоятель собору о. Марко по завершенні богослужіння привітав мирян: «Нехай Божа благодать супроводжує вас у житті і відкриває ваше серце на Боже добро, а освячені оливкові гілки стануть не просто традицією, а символом, який веде нас до Воскресіння ГНІХ. Нехай освячене оливкове віття символізує вічну Божу силу, яка може нас підняти із наших найгірших духовних станів».

Після цього відбувся чин благословення оливкових гілок, а згодом на території собору пройшов пасхальний мініярмарок, під час якого можна було придбати справжні українські паски, що пекли сестри Чину святого Василія Великого, пасхальні свічки, кошики, великодні рушники. Традиційно у Вербну неділю вчергове українські мігранти в Римі спільно склали пожертву для українських сиротинців.

Руслана Ткаченко для пресслужби товариства «Свята Софія»

Автор світлин Руслана Ткаченко