У Перемишльсько-Варшавській архиєпархії провели перший форум монашества

Зустріч розпочалася зі спільної молитви – Молебню до Христа Чоловіколюбця, який очолив архиєпископ і митрополит Євген Попович. Після молитви усі представники монашества, що діють на теренах Польщі, зустрілися в теплій атмосфері в монашій василіанській світлиці. Саме там розпочалася перша частина спільного обговорення поточних питань.

На початку цієї зустрічі синкел монашества Перемишльсько-Варшавської архиєпархії – о. Петро Кушка, ЧСВВ, звернувся з привітальним словом до учасників форуму, наголошуючи на меті й завданнях такої зустрічі.

Після цього о. Петро Кушка запросив до слова о. д-ра Марка Блязу, ТІ, професора Папського богословського факультету святого Анджея Боболі, який своєю доповіддю розкрив головну тему першого монашого форуму «Ви – сіль землі (Мт. 5, 13). Що робити, щоб вона не звітріла?». Доповідач  вміло поєднав теорію із практичними прикладами сьогодення, а саме з викликами і можливостями їх спільно подолати. Притому наголосив на важливості правильно розставити пріоритети у своєму покликанні, в якому перебуваємо чи яке ще розпізнаємо, допомагаючи молодим людям, котрі шукають, попри різну палітру пропозицій, себе та своє покликання і часто не вміють правильно на нього відповісти.

Відтак розпочалася жвава дискусія, в якій порушувалися нелегкі питання та проблеми, що з ними зіштовхується сьогоднішнє монашество. Під час розмов учасники спільно намагалися знайти відповідь і вирішення, ділячись власним спостереженнями та досвідом.

Після дискусій синкел монашества о. Петро Кушка, ЧСВВ, запросив представників монаших спільнот, які служать у Польщі, представити нарис ознайомлення із притаманною харизмою Чину чи Згромадження, проблемою чи викликами, з котрими змагається їхня спільнота.

Представники монаших спільнот у своїх нарисах наголошували як на успіхах у служінні на теренах, де перебувають, так і на тому, що сьогодні монаше життя не належно оцінене і часто суспільство ним погорджує.

Головним підсумком форуму стало: іти там, де потреба, незважаючи на людські амбіції, нести Христа власним стилем конкретного життя в сьогоденних обставинах. Таким чином пробуджувати свідомість народу і молоді, що монаше життя – це не «покарання», а можливість кращої посвяти себе Богові, стаючи не вивітреною сіллю, яка роз’ятрить кригу невірства та браку і невміння любити.

Інформацію подав: Ієром. Партеній Підчеха, ЧСВВ
Фотографії: ієродиякон Богдан П’єтночко, ЧСВВ