У Львові відбулася презентація фільму «Мар'ян»

Проголошені блаженними у 2001 року Папою Римським Іваном Павлом ІІ 27 українських новомучеників, які засвідчили вірність Христові і Його Церкві, не вичерпали список усіх подвижників, постраждалих за істину в часи переслідування. Навпаки, акт проголошення спонукав до ще ретельніших пошуків звісток про інших свідків віри, результатом чого стало відкриття нових беатифікаційних процесів. Одним з тих, чий беатифікаційний процес триває, є Слуга Божий брат-редемпторист Мар’ян (Галан). 16 серпня 2009 року у монастирі св. Альфонса у Львові відбулася презентація документального фільму про його життя, знятого ТВ «Алилуя» з благословення Протоігумена Львівської провінції ЧНІ о. Василя (Іваніва). Продюсер фільму – о. Іван (Левицький), ЧНІ. Автор сценарію і режисер – Анатолій Цимбал. Фільм розповідає історію життя брата Мар’яна, який прожив 25 років. Роль Слуги Божого виконують Володимир Куйдич, Андрій Бучинський та бр. Андрій (Качмар), ЧНІ. Живими спогадами діляться рідні сестри Мар’яна - Ярослава Джуман і Марія Кулик, а також його однокласники з Ювенату редемптористів Михайло Шавель та о. Іван Козовик. У фільмі використані документальні матеріали з архіву Служби безпеки України.

Cлуга Божий бр. Мар’ян (Галан), ЧНІ

Народився 1927 р. в селі Жирівка Пустомитівського району Львівської області в подружжі Миколи та Марії Галан. Крім нього, подружжя мало ще четверо дочок. Батько Мар’яна був дяком, і від нього він більше запізнавався з релігійним життям. Початкову та неповну середню освіту здобув у родинному селищі. Був здібним, сам намалював портрет Шевченка, вишив сорочку, бо - як згадують рідні - дуже хотів її мати. Після закінчення шкільного навчання, у 1941 р. Мар’ян розпочинає навчання в Малій Семінарії-Ювенаті оо. Редемптористів, де в той час одним із перших професорів був о. Миколай Чарнецький. Його товариш по науці згадує: «Мар’ян був спокійний, урівноважений, набожний, мріяв залишитись в монастирі. Ми часто на цю тему говорили і його щось тягнуло туди». Після закінчення Ювенату, Мар’ян вступає до монастиря оо. Редемптористів у Львові, де настоятелем у той час був о. Іван Зятик. 1944 р. він склав монаші обіти. Після псевдособору 1946 р. священиків УГКЦ, які відмовлялись переходити до православної церкви, очікували арешти, тюрми, заслання на далекий Сибір. Оскільки Мар’ян мав тоді 19 років, його разом із іншими монахами направили на військову службу, яку він проходив у м. Уфа. Командир військової частини зазначає, що Галан «до занять відносився добросовісно, добре засвоював програмний матеріал та був авторитетом серед товаришів». 1949 р. за успішне поводження в армії Мар’ян отримав відпустку, після закінчення якої, повертаючись до воєнної частини, отримує ордер на обшук. Під час обшуку у нього забрано книгу св. Альфонса «Нехай буде Твоя (Господи) воля». Після цього, заарештований за «антирадянську діяльність», яка, як виявилось, полягала в тому, що вірив в Бога, не скривав це перед іншими, носив хрестик, був міцно переконаний у правдивості Христового вчення та Церкви, відмовлявся від вступу в комсомол та іншим розраджував це робити, кажучи: «комсомольці не вірять у Бога, а, згідно мого віровчення, безбожність є тяжким гріхом». На запитання слідчого, чому він вирішив вступити до монастиря, відповів: «Будучи релігійним чоловіком, я вирішив посвятити все своє життя для служіння Богові, тому й став монахом». Був засуджений на 10 років каторжних робіт у розбудові Волго-Донського каналу, де серед важких умов та знущань відійшов по небесну нагороду як мученик за Христа, якого так полюбив, що у 25 років був готовий віддати своє життя за Нього. Не настрахався різного роду тортур, не розплився у безбожному армійському середовищі, а своїм прикладом показав, що одночасно можна добре сповняти службові обов’язки і бути вірним Богові. Бр. Мар’ян був і залишиться немов тим «світильником, який палає і світить» (Ів.5.35), особливо для молодого покоління.

http://www.cssr.lviv.ua/news/2009/20090817.html