У Львові на міжнародній науково-практичній конференції говорили про транснаціональні сім’ї як наслідок української трудової еміграції

Міжнародна науково-практична конференція «Транснаціональні сім’ї як наслідок української трудової еміграції: проблеми та шляхи їх розв’язання» завершила свою роботу. Вона відбулася у Львові, у головному корпусі НУ «Львівська політехніка». Організаторами заходу, зокрема, були: Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків із діаспорою (МІОК), Всеукраїнський благодійний фонд «Запорука», Soleterre – Strategie di Pace ONLUS, – повідомила Іванна Рижан. У конференції взяло участь понад 100 учасників, серед них 20 прибули з-за кордону. Захід проходив у формі наукового діалогу, презентацій практичного досвіду громадських організацій і майстер-класу українських та італійських спеціалістів. Варто зауважити, що цього року організаторам вдалося зібрати навколо проблеми мігрантства різні структури: громадські, церковні, а також місцевого самоврядування. Про стратегічну роботу Церкви з міжнаціональними сім’ями трудових мігрантів розповів о. Василь Поточняк, виконавчий секретар Пасторально-місійного відділу УГКЦ (ПМВ). Він, зокрема, детально представив присутнім значення та діяльність Відділу, утвореного Синодом Єпископів у 2008 році, в Україні і за кордоном. Зазначив, що ПМВ координовано займається роботою з мігрантами та їхніми родинами (Комісія у справах мігрантів), іммігрантами та біженцями (єзуїтське служіння), морським капеланством (Одесько-Кримський екзархат). У цьому йому в Україні допомагають єпархіальні та екзархальні референти у справах мігрантів та іммігрантів. ПМВ також співпрацює з духовними семінаріями та монастирями задля виховання душпастирів і монашества до місійної діяльності, з єпархіальними Карітасами, Українським католицьким університетом, Мирянською, Катехитичною, Молодіжною, Євангелізаційною комісіями задля розвитку душпастирського служіння мігрантам та їхнім родинам. Також є співпраця з громадськими організаціями та науковими інституціями в Україні й за кордоном. Поза Україною ПМВ задля надання духовної опіки трудовим мігрантам співпрацює з апостольськими візитаторами, апостольськими делегатами, генеральними вікаріями, пасторальними координаторами, парохами та капеланами УГКЦ у країнах перебування наших вірних. Звертаючись до учасників конференції, секретар Відділу зауважив, що за час його перебування в Україні (третій рік) відбулися диспути, конференції, круглі столи, котрі, як він зауважує, є необхідністю, «бо там ми можемо збиратися для означення проблем і потреб, які треба представити». Однак, як він констатує, «віз і нині там». «За три роки ми в державі створили щось таке крихітне, що його навіть не можна помітити, – зауважує о. Василь і додає: – Якщо ми за найближчих три чи десять років ще щось таке маленьке створимо, то який сенс тих конференцій – просто поговорити і поскаржитись владі?». Доповідач закликав учасників організувати зусилля до однієї–двох глобальних ініціатив і чітко їх відстоювати на всіх конференціях, а відтак поступово вносити пропозиції в тих ділянках. «Запитуймо, чому, наприклад, за три місяці не зроблено нічого або мало зроблено в тій чи іншій ділянці, бо, коли говоримо загально, поступу  майже нема», – говорить секретар Відділу. Українську Греко-Католицьку Церкву, окрім виконавчого секретаря ПМВ УГКЦ, представляли Григорій Селещук, голова Комісії у справах мігрантів УГКЦ, та о. Богдан Тимчишин, голова Комісії УГКЦ у справах родини. У їхніх доповідях йшлося про родину, її складові, розуміння щастя, виховання дітей, проблеми і можливості в умовах міжнаціонального подружжя.  

Департамент інформації УГКЦ