У Києві відбувся щорічний благодійний вечір УКУ

Під час Вечора, на який прийшло понад 500 приятелів УКУ, було задекларовано 92 студентські та 11 викладацьких стипендій. Благодійний аукціон зібрав близько 600 тисяч гривень.  Загальна ж сума зібраних пожертв становить рекордні 12,5 мільйонів гривень.

Вечір розпочався з коктейлю з членами Почесного Комітету, Тихого та гучного аукціону. Тут зустрілися давні друзі, котрі відвідують благодійний вечір уже багато років поспіль, а для тих, хто прийшов сьогодні вперше, відбулось чимало нових знайомств.

Далі – з молитви розпочалася Святкова вечеря. Першим до слова запросили Главу УГКЦ Блаженнішого Святослава.

“Сьогоднішній благодійний бенкет УКУ в Києві відбувається у особливий історичний момент для християн України. Дозвольте мені сердечно привітати наших братів православних із Об’єднавчим Собором.

В цей історичний момент, я хочу простягнути братню руку від імені нашої Церкви до новообраного предстоятеля та до всіх православних братів, кажучи, що відтепер ми йдемо разом в історію, до єдності, до правди. Бо від того, наскільки ми сьогодні плекаємо єдність та долаємо те, що нас роз’єднує, залежить майбутнє Церкви, народу та української вільної, незалежної, європейської держави.

Попереду – багато праці, але мені приємно почути, що у першій промові новообраний предстоятель говорив про розвиток богословської освіти. І мені дуже приємно, що саме УКУ є іконою відкритої Церкви, яка є водночас і помісною, і глобальною. Глибоко вдивляючись у таємниці Божої премудрості, вона водночас дивиться в саме серце сучасної людини та українця і вдивляється у майбутнє. Нехай внутрішній рух до консолідації та об’єднання не припиняється, – каже Блаженніший Святослав.

Також цього вечора відкривається нова місія і для УКУ, який є майданчиком нової євангелізації та проповіді Євангелія у сучасному житті. Ми розуміємо, що сучасне суспільство чекає не лише зміни вивіски чи внутрішньої організації, а й очікує нової якості церковного буття, душпастирства, проголошення слова святого Євангелія для звичайної людини покликане трасформувати, звільнити, освітити, відкрити світові душу українського народу. Тому сердечно дякую усім, хто, у цей соборний спосіб, долучається до розвитку УКУ, чиї двері відкриті для усіх, навіть для тих, хто ще не знайшли свого шляху до Бога. З вашою підтримкою цей університет здатний зробити те, чого від нього чекає Бог та суспільство”.

Наступним на сцену вийшов запрошений промовець цьогорічного благодійного Вечора – американський журналіст, професор з комунікацій та керівник служби “Радіо Ватикан” – Шон-Патрік Лавeтт – котрий також був волонтером у Марії Терези, працював із п’ятьма Папами Римськими. Цей уривок з його натхненної промови особливо розкриває місію УКУ:

“Немає потреби сипати перед вами цифрами. Ви самі знаєте, що УКУ залучає кращі уми як на теренах України, так і за її межами. І так само не має жодної потреби пояснювати, чому. Людей справді приваблює виняткова освітня програма університету. Вони приходять сюди за духом інновацій та відчуттям спільноти, а також за престижем, пов’язаним із таким високо шанованим навчальним закладом. Однак список причин на цьому не закінчується.

Нещодавно Римський університет ла Сап’єнца, один із найстаріших та найбільших у Європі, провів детальне опитування серед своїх студентів, намагаючись визначити їхні потреби та очікування. Опитування включало в себе запитання на кшталт: чи вважаєте Ви, що університет достатньо сучасний з точки зору технологій та інфраструктури; чи хотіли б Ви розширення відпочинкового простору; чи асортимент кави достатньо різноманітний? Відповіді шокували усіх, навіть найбільш скептичних і найдосвідченіших академічних директорів.

Першим пунктом у списку потреб та очікувань студентів, понад усіма тими комп’ютерами, тенісними кортами і капучино, був такий: кращі стосунки з викладачами. В епоху Fake News та Facebook наші студенти шукають живого спілкування з людьми, яким можуть довіряти. В епоху Інтернету вони прагнуть взаємодії з тими, кого поважають. Вікіпедія може відповісти на чотири з п’яти журналістських запитань. Усі вони починаються з літери W: Who, What, When, and Where (Хто, Що, Коли і Де). Однак Вікіпедія ніколи не зможе надати вам задовільного пояснення «чому». Оте «Чому» є насправді єдиним гідним уваги запитанням. Саме воно є рушієм нашого прагнення навчатись і отримувати вищу освіту. «Чому» – це запитання, на яке здатна відповісти лише цілісна особистість. Бо відповідь на нього потребує більшого, аніж просто навчання і просто знання. Це запитання вимагає як належного інтелектуального рівня, так і інтуїції, а саме здатності бачити вище і далі. Тож студенти очікують побачити поєднання цих якостей в кожному, хто викладає в Українському Католицькому Університеті: вони прагнуть, аби їхні викладачі були такими ж винятковими, як вони самі.

Ми не питаємо наших студентів, що вони хочуть «робити» після закінчення навчання в УКУ. Натомість ми питаємо, ким вони хочуть «бути». Ми чекаємо від них хоробрості і творчості, застосування здобутих знань та навичок для здійснення довгострокових змін у своїх громадах, країнах, у всьому цьому складному і заплутаному світі: «На славу Божу, задля загального блага і гідності людської особи». (Єпископ Борис Ґудзяк) І ми очікуємо того ж від наших викладачів і професорів. Чому? Бо хто, як не ми?”

Звісно, усі гості, жертводавці з нетерпіння чекали на сцені ще одну людину, котра для багатьох стала особистим приятелем, другом – владику Бориса Ґудзяка, президента УКУ.

“Після сьогоднішніх подій, після слів Блаженнішого, після цієї радості, яка нас окриляє, не легко говорити”, –  каже владика Борис Ґудзяк перед виступом. Але його наступні слова – ще одне свідчення того, що місія УКУ – історична.

“Як історик церкви, як українець і як християнин я глибоко зворушений тим, що сьогодні відбулося у нашій Україні: Господь знову потужною рукою благословив велику справу.

Чи ми, вийшовши з атеїстичної системи Радянського Союзу, маємо право не вірити, що сьогодні великий день? Наші Церкви були в кайданах, і щоразу ми відчували нові спроби повернути нас в ідейну в’язницю, відрізати наші контакти з сусідами, закрити шлях до світу. Але наша молодь вивела нас на Майдани і цим показала одну просту річ – що вона не боїться… Чи маємо право боятися ми?

Сьогодні ще є питання, тривоги, виклики, але є й найважливіше – життя у єдності. І ця єдність, яка сьогодні знайшла втілення в нашому тисячилітньому Соборі Святої Софії, – це криївка Божого Царства, доторкнутися до якого покликана кожна людина, через любов до ближнього і до Бога.

Ви, дорогі жертводавці, підтримуєте університет, у якому ці цінності – у ядрі, який відважується говорити про проблеми, формулювати глибинні ідеї, запрошувати до розмови. Хай Господь винагородить Вас за це!”

Після натхненних виступів розпочалась музична частина, настрій якої забезпечив виступ колективу “KOZAK SYSTEM”. Ведучими вечора були  – Сергій Притула та Істан Розумний.

Члени почесного комітету:

Блаженнійший Святослав (Шевчук), Патріарх УГКЦ;

Владика Борис (Ґудзяк), Президент УКУ, Єпарх Паризької єпархії Святого Володимира в Парижі;

Ірина Данилевська, Засновниця та голова організаційного комітету Ukrainian Fashion Week;

Ізабель Дюмон, Надзвичайний і Повноважний Посол Франції в Україні;

Віктор Іванчик, засновник та генеральний директор агрохолдингу “Астарта”;

Іванна Климпуш-Цинцадзе, Віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України;

Сільвія Йозефіна Кортес Мартін, Надзвичайний і Повноважний Посол Іспанії в Україні;

Катерина Ющенко, Голова Наглядової ради МБФ “Україна 3000”;

Ірма Вітовська, Заслужена артистка України, акторка, громадська діячка.

Нагадаємо, щорічний Благодійний бенкет в Києві – традиційний захід на підтримку Українського католицького університету, який відбувається з 2008 року. Бенкет організовує коло київських приятелів УКУ. Щороку формується Почесний комітет заходу, до якого входять провідні церковні діячі, політики, бізнесмени, митці. Традиційними заходами на Благодійному бенкеті є тихий аукціон творів мистецтва та лотерея, лоти для якої надають як приватні меценати, так і українські та іноземні компанії, а також посольства.

Оксана Левантович, Катерина Глущенко
Фото: Лесик Урбан, Даниїл Тюрін