У базиліці Святого Петра відслужили Літургію з нагоди мученицької смерті святого Йосафата

Як і щороку, у день літургійного спомину святого Йосафата за новим стилем, на місці спочинку його нетлінних мощей – при престолі святого Василія Великого в базиліці Святого Петра, відбулася урочиста Божественна Літургія у візантійському обряді.

Цього разу святкування очолив Високопреосвященніший Циріл Васіль, ТІ, Секретар Конгрегації для Східних Церков, з яким співслужили єпископи ГЦК в Словаччині на чолі з Митрополитом Яном Баб’яком, ТІ, котрі прибули до Ватикану з візитом “Ad limina”, владика Гліб Лончина, Єпарх Лондонський УГКЦ, владика Теодор Мартинюк, Єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівський УГКЦ, ректорат Української папської колегії святого Йосафата, головна управа Василіанського чину святого Йосафата та півсотні священиків різних Церков свого права. Особливої згадки заслуговують греко-католицькі паломники з Білорусі на чолі з Апостольським візитатором архимандритом Сяргеєм Гаєком, адже саме на сучасних теренах цієї країни звершував своє архипастирське служіння та прийняв мученицьку смерть святий Йосафат.

«Кожен спомин про мучеників є нагодою пригадати собі про деякі важливі поняття нашої віри, серед яких і поняття мучеництва», – зазначив під час проповіді владика Циріл, додаючи, що воно «пов’язане з поняттям боротьби», яке часто згадується в контексті духовного життя. Християнин повинен бути готовим відповісти на Божий поклик, як підданий за заклик свого царя, і бути готовим розділити з ним труднощі походу та радість перемоги.

Юнак Іван Кунцевич, за словами проповідника, прийняв запрошення Небесного Царя, щоб «зблизька наслідувати Христа, розділити все те, що сам Христос переніс, а Господь дав йому благодать пройти аж до кінця той шлях, який пройшов Христос».

Як би це «парадоксально» не звучало, зазначив проповідник, в духовній боротьбі найвищу перемогу здобувається, коли все втрачається. «Мучеником є не той, хто шукає смерті. Мученик знає свої слабкості, боїться смерті та страждань. Але перед їх обличчям каже: Хоч я слабкий і почуваюся нездатним, однак, не можу відступити», – підкреслив Преосвященний Циріл, додаючи, що боротьба, яку покликані вести християни – це, насамперед, боротьба з самим собою, з вадами та дріб’язковістю, врешті-решт, «проти невидимих ворогів і проти страху перед смертю», адже віримо, що «Христос Своєю смертю подолав смерть». «Мученики, – додав він, – є взірцем цієї віри та цієї відваги».

Наприкінці проповіді, промовляючи по-білоруськи, Секретар Конгрегації для Східних Церков привітав паломників з «землі святого Йосафата». Він пригадав, що при покладенні мощів цього святого в базиліці Святого Петра, що відбулося півстоліття тому під час тривання Другого Ватиканського Собору, був присутній також білоруський греко-католицький єпископ Чеслав Сіповіч. Архиєпископ Циріл склав на руки архимандрита Сяргія Гаєка запевнення в молитовній близькості та солідарності з усіма вірними БГКЦ на батьківщині та в діаспорі.

uk.radiovaticana.va