Церкви мають відстояти захист і нерозголошення таїнства Сповіді

Законопроект №1154 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо регулювання діяльності капеланів в органах та установах, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України)" передбачає, що "адміністрація установ виконання покарань сприяє забезпеченню конфіденційності зустрічей засуджених із священнослужителями (капеланами)". Щодо установ попереднього ув'язнення також передбачено, що "адміністрація установи сприяє забезпеченню конфіденційності побачень". 

Вищезгаданий законопроект є значним кроком до забезпечення релігійної опіки в місцях несвободи. У служінні священика-капелана центральним є таїнство Сповіді. Воно частково має привілей права (див. Додаток). Проте в рамках нового законопроекту "конфіденційність" зовсім не означає нерозголошення. Питання нерозголошення таємниці Сповіді залишається великою проблемою: зміст Сповіді може бути здобутий іншими діями, які мають бути заборонені законом. Матеріали (аудіозаписи й інше), добуті зі Сповіді, можуть бути використані в суді або в оперативних цілях. Отже, має бути прийнятий закон, який прямо забороняє прослуховувати і використовувати в будь-яких цілях зміст Сповіді.

Додаток:

Ч. 5 ст. 3 Закону України від 23 квітня 1991 року «Про свободу совісті та релігійні організації» передбачає, що «ніхто не має права вимагати від священнослужителів відомостей, одержаних ними при сповіді віруючих».

П. 2 ч. 5 ст. 65 КПК України: Священнослужителі не можуть бути допитані як свідки з приводу того, що їм довірено або «стало відомо при здійсненні професійної діяльності, якщо вони не звільнені від обов’язку зберігати професійну таємницю особою, що довірила їм ці відомості».

prison-pastoral.blogspot.com