«Терпіти за свій нарід – важлива форма душпастирства», – Блаженніший Любомир

13 березня у ювілейний рік Йосифа Сліпого Національний університет «Львівська політехніка», Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою зініціювали зустріч студентів, викладачів університету та громадськості Львова з послідовником і однодумцем Патріарха Йосифа (Сліпого) Блаженнішим Любомиром (Гузаром). Ця зустріч зібрала справжній аншлаг. Як зазначив ректор НУ «Львівська політехніка» Юрій Бобало, подвижницьке життя цього вірного сина українського народу Патріарха Йосифа (Сліпого) слугує нам усім прикладом послідовного втілення ідеї і чину для добра людини, для розбудови української держави. «У сьогоднішній непростий час державотворення, ускладнений глобалізаційними викликами і внутрішніми соціально-економічними проблемами, період наростання духовної та моральної кризи у світовому масштабі, нам вкрай необхідно почути живе слово і роздуми моральних авторитетів, людей сумління нації, до яких ми передусім відносимо і нашого Блаженнішого Любомира, який є послідовником і реальним практиком ідей свого великого попередника», – сказав ректор. Блаженніший відповів, що дуже радий бути на зустрічі зі студентами ще й з особистої причини. «Адже чи не перший американський кардинал сказав: до 40 років старайся бути зі старшими від тебе, щоб навчитися від них мудрості, а коли тобі вже мине 40 років, старайся бути з молодшими від тебе, щоб не перестати бути молодим. Я радий бути тут з вами, в надії, що вийду звідси молодшим, аніж прийшов», – жартома сказав владика. Він наголосив, що минає 120-й рік від народження великого сина українського народу Патріарха Йосифа. Діяльність цієї людини була багатогранна, та Блаженніший Любомир вирішив звернути увагу присутніх на три моменти в житті Патріарха Йосифа Сліпого. «Перший момент – це його служіння науці. Блаженніший Йосиф (Сліпий) був Богом обдарована людина, мав талант, здібність до наукової праці. Він один з дуже небагатьох богословів, яких цитують письменники. Великим завданням у житті він вважав, щоб не лише самому працювати науково, але, щоб виховати багато-багато людей, які будуть уміти науково працювати, які будуть любити науку. І велику частину свого життя він посвятив тому, щоб розвивати виховання майбутніх богословів, чи науковців в галузі богословських наук. Перша половина його життя присвячена, власне, цій праці, як ректора семінарії, ректора академії, вихователя багатьох поколінь священиків, які перейшли через львівську семінарію. Дуже важливим в житті Патріарха було дбати про виховання науковців. І це він наприкінці свого життя, коли повернувся із заслання до Рима старався продовжувати, засновуючи Український католицький університет, який ще тоді був у колисці. Другий момент його життя, на який я хотів би звернути свою увагу, це душпастирська праця Йосифа Сліпого. Може, це вам звучатиме дивно, бо до 1944 року він займався майже винятково науковою працею, вихованням науковців, а не душпастирів. Та після повернення його душпастирська праця була дуже обмежена, хоча була дуже дійсна. Він був діючим митрополитом всього п'ять місяців, від 1 листопада 44 року до 11 квітня 45 року, коли його арештували. 18 років він був у тюрмах і – це був час його душпастирської праці. Ми часто думаємо, що душпастирська праця - це, коли священик працює на парафії, править, проповідує. Блаженніший Йосиф, будучи далеко від рідного краю, час від часу писав пастирські послання до вірних, але це була обмежена діяльність, бо було важко і писати, і висилати їх. Його душпастирська праця полягала в тому, що він терпів за свій народ. Терпіти за свій народ – це також важлива форма душпастирства. Ісус Христос нам спасіння подає через свою смерть на хресті і воскресіння. Завдяки 18-річному його терпінню і терпінню багатьох інших, таких як він, у ті часи збирався великий духовний скарб, і наша Церква пережила переслідування, і ми сьогодні можемо мріяти про відродження і дальший розвиток. Він терпів – і цим він служив. А третій елемент, який хочу згадати, це тоді, коли він повернувся після заслання у 1963 році і аж до часів смерті в 1984 році, коли дуже багато часу і зусиль присвятив тому, щоб дати нашій Церкві відчуття єдності. УГКЦ з різних причин існує не тільки на території України, а також в інших частинах світу, вона глобальна в різних частинах земної кулі. І дуже важливим для збереження ідентичності, тої єдності, є те, коли кожен член Церкви думає про всіх інших і старається ту єдність здійснювати практично у щоденному житті. Це для збереження духовних вартостей, для збереження віри, для справжнього служіння Богові і ближнім дуже важливо. Постать Йосифа (Сліпого) завжди пов’язували із зусиллями, щоб нашій Церкві було надано патріархальний устрій. Патріархальний устрій – це захід, щоб цю єдність зберегти, зробити дійсною, можливою для всецерковного служіння. І Блаженніший Патріарх Йосиф (Сліпий) останні 20 років свого життя присвятив цьому – утвердити і зберегти єдність нашої Церкви, єдність людей, які мають ту саму релігійну ідентичність, які є синами свого народу і своєї Церкви. Ці три аспекти його життя – це підстава для того, щоб кожен і з нас міг подумати, як він може послужити своєму народові і своїй Церкві», – сказав Блаженніший Любомир.   http://zik.ua/ua/news/2012/03/13/338650