"Створення Івано-Франківської митрополії допоможе увиразнити місцеві культурні традиції", – історик Ігор Скочиляс

Проголошення Івано-Франківської митрополії відкриває можливість репрезентувати на загальноцерковному рівні місцеві культурні традиції. Їх носієм є давня Станіславівська єпархія, утворена 1885 року, а згодом перейменована на Івано-Франківську. Таку думку висловив історик, декан гуманітарного факультету УКУ Ігор Скочиляс. 13 грудня 2011 р. Глава УГКЦ Блаженніший Святослав (Шевчук) підніс Івано-Франківську єпархію до гідності архиєпархії та проголосив її центром нової митрополії. Першим Архиєпископом і Митрополитом новоствореної митрополії став Володимир (Війтишин), який до цього був Єпархом Івано-Франківським.
До Івано-Франківської митрополії увійшли престоли Івано-Франківської архиєпархії та Коломийської-Чернівецької єпархії. Катедральним собором митрополії став храм Святого Воскресіння Христового в Івано-Франківську. Нова митрополія поширюється на територію Івано-Франківської та Чернівецької областей.
На думку Ігоря Скочиляса, якщо Церква творить локальні структури, то вони водночас стають репрезентантами власної культури і традиції. У випадку Івано-Франківської митрополії – це специфіка Прикарпатського регіону, що межує із Закарпаттям (зокрема Мукачівською греко-католицькою єпархією), історичною Буковиною та Румунією (давня Русо-Влахія, тісно пов’язана з Галичем у XII-XVI ст.). Символом цієї регіональної традиції є собор Успіння Пресвятої Богородиці в Крилосі – первісна (з 1140-х рр.) катедра Галицької єпархії, а з близько 1303 р. також митрополичий осідок.
«На території колишньої Станіславівської єпархії існувала практика і традиція локальної релігійної культури, яку плекав місцевий єпископ, блаженний Григорій (Хомишин), – розповідає історик. – Ця особливість увиразнювалася у ставленні до національно-визвольного руху, політики візантинізації, яку проводив Митрополит Андрей (Шептицький) тощо. Якщо ми зможемо на загальноцерковному рівні гідно презентувати ці локальні культурні та релігійні особливості і інтегрувати їх у дискурс київської християнської традиції, то це збагатить релігійну, еклезіальну та культурну ідентичність усієї Української Греко-Католицької Церкви».
Згадки про першу єпархію в Івано-Франківську датуються 1884 р., коли була створена Станіславівська єпархія, яку відділили від Львівської. Декрет про створення єпархії 29 січня 1884 р. видав цісар Франц Йосиф. Спеціальну буллу з цього приводу 25 березня 1885 року видав Папа Лев XIII.
Єпископами Станіславівської єпархії були: Юліан Пелеш (1885 — 1891), Юліан Сас-Куїловський (1891—1899), Андрей Шептицький (1899—1900), Григорій Хомишин (1904—1945); єпископ-помічник (з 1929) Іван Лятишевський. Наступні єпископи вже очолювали Івано-Франківську єпархію: Софрон Дмитерко (30 листопада 1968 — 22 грудня 1997), Софрон Мудрий (22 грудня 1997 — 2 червня 2005). Від 2 червня 2005 р. Єпархом Івано-Франківським став Владика Володимир Війтишин.
Попри те, що на території новоствореної Івано-Франківської митрополії є престол Галича, місто Галич не входить до складу цієї митрополії. Галич підпорядковуватиметься безпосередньо Києво-Галицькому Верховному Архиєпископству.

Департамент інформації УГКЦ