"Створення Івано-Франківської митрополії допоможе увиразнити місцеві культурні традиції", – історик Ігор Скочиляс
Четвер, 15 грудня 2011, 13:04 Проголошення Івано-Франківської митрополії відкриває можливість репрезентувати на загальноцерковному рівні місцеві культурні традиції. Їх носієм є давня Станіславівська єпархія, утворена 1885 року, а згодом перейменована на Івано-Франківську. Таку думку висловив історик, декан гуманітарного факультету УКУ Ігор Скочиляс.
Проголошення Івано-Франківської митрополії відкриває можливість репрезентувати на загальноцерковному рівні місцеві культурні традиції. Їх носієм є давня Станіславівська єпархія, утворена 1885 року, а згодом перейменована на Івано-Франківську. Таку думку висловив історик, декан гуманітарного факультету УКУ Ігор Скочиляс.
13 грудня 2011 р. Глава УГКЦ Блаженніший Святослав (Шевчук) підніс Івано-Франківську єпархію до гідності архиєпархії та проголосив її центром нової митрополії. Першим Архиєпископом і Митрополитом новоствореної митрополії став Володимир (Війтишин), який до цього був Єпархом Івано-Франківським.
До Івано-Франківської митрополії увійшли престоли Івано-Франківської архиєпархії та Коломийської-Чернівецької єпархії. Катедральним собором митрополії став храм Святого Воскресіння Христового в Івано-Франківську. Нова митрополія поширюється на територію Івано-Франківської та Чернівецької областей.
На думку Ігоря Скочиляса, якщо Церква творить локальні структури, то вони водночас стають репрезентантами власної культури і традиції. У випадку Івано-Франківської митрополії – це специфіка Прикарпатського регіону, що межує із Закарпаттям (зокрема Мукачівською греко-католицькою єпархією), історичною Буковиною та Румунією (давня Русо-Влахія, тісно пов’язана з Галичем у XII-XVI ст.). Символом цієї регіональної традиції є собор Успіння Пресвятої Богородиці в Крилосі – первісна (з 1140-х рр.) катедра Галицької єпархії, а з близько 1303 р. також митрополичий осідок.
«На території колишньої Станіславівської єпархії існувала практика і традиція локальної релігійної культури, яку плекав місцевий єпископ, блаженний Григорій (Хомишин), – розповідає історик. – Ця особливість увиразнювалася у ставленні до національно-визвольного руху, політики візантинізації, яку проводив Митрополит Андрей (Шептицький) тощо. Якщо ми зможемо на загальноцерковному рівні гідно презентувати ці локальні культурні та релігійні особливості і інтегрувати їх у дискурс київської християнської традиції, то це збагатить релігійну, еклезіальну та культурну ідентичність усієї Української Греко-Католицької Церкви».
Згадки про першу єпархію в Івано-Франківську датуються 1884 р., коли була створена Станіславівська єпархія, яку відділили від Львівської. Декрет про створення єпархії 29 січня 1884 р. видав цісар Франц Йосиф. Спеціальну буллу з цього приводу 25 березня 1885 року видав Папа Лев XIII.
Єпископами Станіславівської єпархії були: Юліан Пелеш (1885 — 1891), Юліан Сас-Куїловський (1891—1899), Андрей Шептицький (1899—1900), Григорій Хомишин (1904—1945); єпископ-помічник (з 1929) Іван Лятишевський. Наступні єпископи вже очолювали Івано-Франківську єпархію: Софрон Дмитерко (30 листопада 1968 — 22 грудня 1997), Софрон Мудрий (22 грудня 1997 — 2 червня 2005). Від 2 червня 2005 р. Єпархом Івано-Франківським став Владика Володимир Війтишин.
Попри те, що на території новоствореної Івано-Франківської митрополії є престол Галича, місто Галич не входить до складу цієї митрополії. Галич підпорядковуватиметься безпосередньо Києво-Галицькому Верховному Архиєпископству.
До Івано-Франківської митрополії увійшли престоли Івано-Франківської архиєпархії та Коломийської-Чернівецької єпархії. Катедральним собором митрополії став храм Святого Воскресіння Христового в Івано-Франківську. Нова митрополія поширюється на територію Івано-Франківської та Чернівецької областей.
На думку Ігоря Скочиляса, якщо Церква творить локальні структури, то вони водночас стають репрезентантами власної культури і традиції. У випадку Івано-Франківської митрополії – це специфіка Прикарпатського регіону, що межує із Закарпаттям (зокрема Мукачівською греко-католицькою єпархією), історичною Буковиною та Румунією (давня Русо-Влахія, тісно пов’язана з Галичем у XII-XVI ст.). Символом цієї регіональної традиції є собор Успіння Пресвятої Богородиці в Крилосі – первісна (з 1140-х рр.) катедра Галицької єпархії, а з близько 1303 р. також митрополичий осідок.
«На території колишньої Станіславівської єпархії існувала практика і традиція локальної релігійної культури, яку плекав місцевий єпископ, блаженний Григорій (Хомишин), – розповідає історик. – Ця особливість увиразнювалася у ставленні до національно-визвольного руху, політики візантинізації, яку проводив Митрополит Андрей (Шептицький) тощо. Якщо ми зможемо на загальноцерковному рівні гідно презентувати ці локальні культурні та релігійні особливості і інтегрувати їх у дискурс київської християнської традиції, то це збагатить релігійну, еклезіальну та культурну ідентичність усієї Української Греко-Католицької Церкви».
Згадки про першу єпархію в Івано-Франківську датуються 1884 р., коли була створена Станіславівська єпархія, яку відділили від Львівської. Декрет про створення єпархії 29 січня 1884 р. видав цісар Франц Йосиф. Спеціальну буллу з цього приводу 25 березня 1885 року видав Папа Лев XIII.
Єпископами Станіславівської єпархії були: Юліан Пелеш (1885 — 1891), Юліан Сас-Куїловський (1891—1899), Андрей Шептицький (1899—1900), Григорій Хомишин (1904—1945); єпископ-помічник (з 1929) Іван Лятишевський. Наступні єпископи вже очолювали Івано-Франківську єпархію: Софрон Дмитерко (30 листопада 1968 — 22 грудня 1997), Софрон Мудрий (22 грудня 1997 — 2 червня 2005). Від 2 червня 2005 р. Єпархом Івано-Франківським став Владика Володимир Війтишин.
Попри те, що на території новоствореної Івано-Франківської митрополії є престол Галича, місто Галич не входить до складу цієї митрополії. Галич підпорядковуватиметься безпосередньо Києво-Галицькому Верховному Архиєпископству.
Департамент інформації УГКЦ
ОСТАННІ НОВИНИ
«В Україні відбувається злочин проти людства», – Глава УГКЦ в ексклюзивному інтерв’ю для італійського видання «Il Foglio»27 липня
«Хтось каже, що в Україні має місце конфлікт, західні ЗМІ говорять про російсько-український конфлікт. Ні, в Україні немає жодного...
- Глава УГКЦ у 158-й день війни: «Нехай Господь прийме з уст нашої Церкви псалми та моління за всіх тих, які особливо просять нашої молитви»
- «Сила, яка походить із вірності Христові, є стержнем, який ніхто не може зламати», – Блаженніший Святослав
- Глава УГКЦ у 157-й день війни: «В ім’я Боже ми засуджуємо звірства в Оленівці і світ повинен це засудити як особливий вияв дикості й жорстокості»
- «Боже, почуй наш плач і поспіши нам на допомогу і порятунок!», – Глава УГКЦ у 156-й день війни
- «Бог йому дав серце і душу українського народу»: відбулася щорічна проща до Прилбичів з нагоди уродин митрополита Андрея Шептицького
- Глава УГКЦ: «Я горджуся українськими патріотами, які без найменшої краплі ненависті готові захищати своє»
- Блаженніший Святослав закликав українську молодь скласти присягу на вірність Христові
- Глава УГКЦ у 155-й день війни: «Помолімося, щоб не втратити скарбу віри князя Володимира»
- Блаженніший Святослав у День державності України: «Наша Держава – це для нас питання життя або смерті»
- Глава УГКЦ у 154-й день війни: «Нехай Господь Бог прийме у свої вічні обійми журналістів, які віддали за правду своє життя в Україні»
- Глава УГКЦ у 153-й день війни: «Принесімо наш біль перед Боже обличчя і будьмо певні, що Він нас вислухає»
- Глава УГКЦ у 152-й день війни: «Помолімся молитву заступництва за наших воїнів»
- «Віруюча людина не може бути байдужою, коли бачить страждання іншої людини», – владика Богдан Дзюрах
- «Серед нашого страждання творімо простір для прояву Божої всемогутності», – Глава УГКЦ у 6-ту неділю після П’ятдесятниці
- Глава УГКЦ у 151-й день війни: «Російське віроломство ми перемагаємо силою любові до нашої Батьківщини»