«Справжній університет людяності». «Карітас-Київ» провів дев’яту Філософсько-психологічну школу

Різні за віком і статусом, політичними й релігійними поглядами, але об’єднані бажанням позитивних змін у суспільстві, країні, а найголовніше – в серцях, учасники щодня спільно шукали шляхи істини, добра, взаєморозуміння та вічних цінностей, розповідає о. Роман Сиротич, директор БФ «Карітас-Київ».

Щоразу Школа виходить на вищий рівень. Максимальна віддача спікерів і тренерів, бажання не просто донести інформацію, а передати життєві орієнтири, досвід життя, скарби мудрості та людяності, віри й сенсу не залишають байдужими учасників. Це спільна інтелектуальна подорож у світ смислів, зазначають організатори школи.

Учасники теж не випадкові, наголошують у ФБ «Карітас-Київ». Вони приїжджають із глибокими запитати, власним шляхом пошуку та відкриттів. Щоб одержати бажане, доводиться інтенсивно працювати. Від ранечку й майже до пізньої ночі відбувається навчання. А дискусії та діалоги продовжуються інокли далеко за північ.

Липнева школа була фантастично гармонійною. Через поезію ми розкривали для себе важливі питання нашого існування, взаємодії між людьми і Богом, додає о. Роман Сиротич.

Розпочалася програма з курсу лекцій Ігоря Козловського по книзі «Пісня Пісень».

Майстерно та красиво Ігор Козловський проводив учасників Філософсько-психологічної школи різними рівнями юдео-християнської інтерпретації. Виходив далеко за межі однієї книги. Розповідав особливості трактування стародавніх текстів, приводив приклади з життя різних мудреців і вчителів, вміло вплітав повчальні притчі та історії із притаманним йому яскравим гумором і вмінням дивитися в сутність речей. «Це була неймовірна історія любові та краси!», – діляться учасники.

Тематику поезії підхопив і поглибив Анатолій Ахутін із циклом лекцій «Поетична ідея культури», показавши нові виміри розуміння поезії, пошуку через поетичне слово відповідей на основні питання буття та сенсу існування.

Разом з Олександром Філоненко й Олександром Пустовітом студенти перевідкривали для себе та перечитували таку велику постать української землі, як Григорій Сковорода. Більшість уперше для себе почула слова «бродячого філософа» як відповіді на свої багаторічні духовні пошуки.

З Головою інституту національної пам’яті Антоном Дробовичем учасники школи говорили про важливість й особливості перехідного правосуддя, вчилися правилам написання цікавих історій та заглиблювалися в життя і творчість Лесі Українки.

Крім лекцій, були заняття з екзистенційного театру та психологічний блок з управління агресією, що проводили спеціалісти БФ «Карітас-Київ» – психологиня Дар'я Сапегіна та Олег Рощіпкін.

«Школа – це епоха. Це – вже ціла велика спільнота по всій Україні й навіть за її межами людей, які чітко розуміють і знають, що це за школа, яку школу робить Карітас. Школа – це прекрасне, що надихає, об'єднує людей, учить спілкуватися один з одним, говорити на складні теми, піднімати питання, які можуть допомогти суспільству й суспільством порозумітися. Йдеться не тільки про тему миробудування, яка є одною з наріжних, діалогу і порозуміння, але взагалі людяності, любові один до одного, обережності поводження один з одним. І ми не тільки зміст обговорюємо, але практичні речі, які тут практикуємо. Вони відчуваються у ставленні один до одного. Різні люди здобувають досвід спільного життя, спільної поваги. Це – надзвичайно сильно. Рідко такі проєкти вдаються, тому що це важко зрежисерувати – має бути якась вдача. І тут вона є. Свідчення цього – дуже багато людей, які щоразу хочу подаватися, частина залишається, переходячи із проєкту в проєкт, допомагаючи зберігати цю особливу атмосферу, залучати все нових і нових людей. Для мене ця спільнота – великий заряд, глибокі роздуми. Часто я їду з певним сум’яттям в серці, яке потребує часу, щоб розібратися, але допомагає мені потім у житті бути кращим. Школа – це багатство нашої країни, нашої спільноти. Це – шикарний та історичний проєкт, який приніс людям багато добра. Це не просто хороша школа, а справжній університет людяності. Я би хотів, щоб цей проєкт був продовжений, щоби тривав багато років», – каже Антон Дробович.

Ігор Козловский прокоментував: «Я вважаю, що подібні заходи, в цьому випадку школа, – це проєкт, результати якого ви навіть не усвідомлюєте. З одного боку, зрозуміло, що приїжджають люди, вже традиційно присутні в просторі інтелектуальному і духовному. Їм цікаво, вони збагачуються, і це надзвичайно важливо. А з другого – відбуваються певні процеси, які людина може не усвідомлювати, і вони можуть бути найціннішими, тому що це стосується вже особистості та зростання. Сама школа, яка вже живе своїм життям, має своє обличчя, живе як живий організм, який розвивається, ставить перед собою нові завдання, відкриває для себе нові горизонти. І це означає, що в неї є майбутнє, навіть якщо колись припиниться сам процес – школа. Це означає, що люди не зупиняться, ні той самий запал, ні та необхідність поштовху, бо це є запорукою того, що й сама ідея буде жити в конкретній людині».

Учасники школи свідчать, що стільки відкриттів себе та Іншого, як дає Школа за 7–9 днів, можна одержати хіба за півроку психотерапії. «Не знаю, які чари тут діють, але повертатися до вас хочеться знову і знов. Велика дяка за це свято любові та мудрості», – стверджують учасники.

«Школа, – за їх словами, – це зустріч друзів. Навіть якщо ви їдете сюди вперше, будьте впевнені, вас там чекають друзі, з якими ви можете говорити про найпотаємніше. Це – спільнота любові і сім’я, що втілює принципи людяності, взаємоповаги та взаємопідтримки. Кожна людина, яка зустрічається нам у житті, відкриває в нас хороше або погане. Спільнота на школі робить кожного кращим, відкриває скарби добра в людині, заохочує до пошуків істини та милосердя. Для мене дуже важливо, що школа практикує діалог, що в нас є єдність у різноманітті. Сучасний світ спраглий любові. Інколи серця вже зовсім зневірені, що любов та дружба взагалі можливі. Тому, потрапляючи на школу, люди говорять, що потрапили до раю. Але це нормальний стан. Людина створена для добра. Школа – це простір, де можна відкрити красу в собі й інших, де можна давати та приймати любов. Хоча це все може звучати, як щось абстрактне, але, виявляється, це дуже практичні речі».

«Звичайно, у нас є можливість навчатися у найкращих вчителів, кожен з яких є прикладом для наслідування. Це важливо. Важливо мати в житті провідників, які допоможуть із прийняттям рішення в часи сумніву, які вкажуть на світло в часи темряви. Кожен зі спікерів – це особливий скарб! Бути поруч, жити в один час із такими людьми – це честь і подарунок долі!», – говорить координаторка проєкту «Долаючи розломи в громадах» Яна Рожнятовська.

«Дуже важливо для Карітасу втілювати освітні проекти, бо ж знання – це світло. Але воно лише тоді світло, коли ним користуються з добрими намірами. На філософсько-психологічних школах людина стає перед питанням цінностей, віри, вибору. Вибір сьогодення, безсумнівно, вплине на майбутнє не лише однієї людини, а й на її оточення та країну. Ми вважаємо, що такі проєкти здатні змінити країну. І один у полі воїн. Найбільші зміни в історії людства завжди починалися з рішення однієї людини. Часто суспільство недооцінює сили одного. Ми радіємо, що є небайдужі люди, готові змінювати себе, країну, світ. Такі освітні проєкти важливі для нашого суспільства, зраненого довгими роками тоталітарного режиму, страхом, безпомічністю та недовірою. Ми бачимо, що зцілення поступово приходить, починаючи з глибин серця, у дружній спільноті, завдяки прикладам гідності та людяності», – наголошує о. Роман Сиротич.

Департамент інформації УГКЦ
за повідомленням о. Романа Сиротича