Солідарні в усьому, крім гріха!
Четвер, 05 листопада 2015, 13:57 З таким гаслом 4 листопада в Київському слідчому ізоляторі відбулася акція «Суспільні дні у в'язниці» для жінок і неповнолітніх. Волонтерки, безпосередні учасниці доброчинної збірки Анна Онисько, Тіна Пересунько і Мирослава Ільтьо, самі передали пакунки індивідуальних засобів гігієни, що були принесені вірянами в громадах УГКЦ у Києві.-
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
- У Збаражі засуджених вчили виготовляти писанки
- Капелани УГКЦ на Львівщині і Тернопільщині відвідали засуджених, освятивши для них вербові галузки
- Звернення владики Михаїла Колтуна з нагоди Дня особливої уваги до в’язничного служіння
У рамках акції було зібрано 53 індивідуальні пакети, а решта пакетів сформовано на кошти, пожертвувані в громаді Святого Василія Великого. Допомогу отримали 152 жінки, з них 4 перебувають у санчастині, а також 17 неповнолітніх. Одна жінка приступила до святої Сповіді. Принцип акції «від особи до особи» дав свої найщиріші плоди. Слова, що це зворушило ув'язнених, не зможуть передати й сотої долі переживань, які супроводжували цю акцію суспільної солідарності.
Натхненником і координатором цієї події став брат Павло Загороднов.
Ось як діляться своїм враженням наші волотери.
1. Це мав би бути пост про Лук'янівське СІЗО та соціальні дні у в'язниці від Пенітенціарного душпастирства УГКЦ, але буде трохи одкровення про обійми.
Жодне волевиявлення не приносить стільки втіхи і благодаті, як теплі обійми, принаймні так думається нині. У момент, коли я обіймаю когось, мене наповнює чітке усвідомлення значимості і, якщо так можна сказати - потрібності. Бодай в той момент, коли стискає за плечі обома руками хтось щирий у відповідь на моє притуляння.
Такий природний жест, здавалося б, а часом ладен підняти дух і опущені руки.
До чого це я? Власне до того, що ті, хто понад усе потребують уваги, найбільше нею обділені. І такий прояв людяності, як обійми, конче потрібний позбавленим волі.
Ми зібрались із Тіною Пересунько та Анною біля брами, дочекались отця Пантелея і, пройшовши кілька пунктів пропуску, опинилися у справжнісінькій тюрмі. Справжність для тих, хто бачив в'язничні мури лише на екрані, передусім була в мізері світла.
Посортувати засоби гігієни в пакетики для жінок та підлітків. Розкласти попід дверима на кожному поверсі й, врешті, зайти з тим персональним пакуночком до кімнати.
Одна породілля, ще одна ось-ось стане мамою. Одна неповнолітня дівчина. Третина дівчат мого віку. Дуже вродливі, попри умови, мають гарні зачіски. «Часом дозволяють ножицями скористатися, то ось що виходить», - хизувалася стрижкою молода жіночка.
«Вибачте, що я оце не стаю, у мене немає капців», - виправдовуючись говорила новоприбула.
Я з Одеси, я з Донецька, я з Маріуполя, а я з Черкаської області, а я з Броварів, а я з Хмельниччини - в одній тюремній камері від Заходу до Сходу.
У Лук'янівському СІЗО перебувають підсудні. Але часом вироку чекають п'ять років. Є кілька, у кого довічне, але ще суд не відбувся і вони поки в Києві.
Дякували. У декого були скупі сльозинки і вони швиденько відверталися, аби не показатись слабкими.
Так от, те, що ми завдяки небайдужим вірянам, які із сімейного бюджету виділили для ув'язнених на найнеобхідніше для догляду за собою принесли, - це важливо, але те, що ми приділили кілька хвилин свого часу і поцікавилися, як кого звати і звідки родом - це надважливо.
Обійми. Усе, що в мені про сьогоднішніх кілька годин зводиться всередині до правдивості таїнства близькості через дотик до іншої людини. Чого тільки не передають оті вібрації тіла. Якого тільки болю й туги...
Я не закликаю купувати необхідні щомісячно прокладки для жінок, що на Лук'янівці, але я ділюся враженням, можливо, у когось йокне, як йокнуло мені.
Мирослава Ільтьо.
2. Сьогодні я побувала в Лукянівському СІЗО разом з волонтерами і священником ініціативи «Соціальні дні у в'язниці» Греко-Католицької Церкви. Жінкам і підліткам, що перебувають там в досудовому утриманні, ми передавали засоби гігієни.
Коли волонтери розфасовували пакети і доводилося розподіляти зубні щітки й пасти, креми для рук, прокладки, мило господарське або ж з гарною обкладинкою й ароматичне...туалетний папір обухівський чи м’який... в якийсь пакунок класти жіночі маленькі люстерка, а до деяких їх не вистачало... - як гостро починаєш відчувати, що тут ці дрібнички мають ВЕЛИЧЕЗНЕ значення для котроїсь конкретної жінки чи дівчини - найменшій, яку ми побачили було 21 (а виглядала на 14...). Усі вони мають ті ж самі потреби, що й ми, на волі. А ми щодня закриваємо очі на свободу: руху, можливостей, на дерева, повітря, друзів, безперешкодне спілкування і самореалізацію...
Коли виходиш із СІЗО після системи перепусток, починаєш реально дихати... і думаєш про тих, кого змушують звикати до неволі. А там ми бачили одне немовля, що живе в камері з мамою. Одна ув’язнена дівчина - вагітна.
Нам допомагали нести важкі речі робітники СІЗО, як потім виявилося - вони теж ув’язнені і так відпрацьовують свій термін.
Соціальні співробітники в СІЗО (ті, котрі нам допомагали) - співчутливі й чемні й відчувалось, що їм небайдуже.
Священники, червоний хрест та інші соціальні служби, яких сюди допускають, створюють тут протяг ЖИТТЯ...
Тіна Пересунько
«В Україні відбувається злочин проти людства», – Глава УГКЦ в ексклюзивному інтерв’ю для італійського видання «Il Foglio»27 липня
«Хтось каже, що в Україні має місце конфлікт, західні ЗМІ говорять про російсько-український конфлікт. Ні, в Україні немає жодного...
- Глава УГКЦ у 158-й день війни: «Нехай Господь прийме з уст нашої Церкви псалми та моління за всіх тих, які особливо просять нашої молитви»
- «Сила, яка походить із вірності Христові, є стержнем, який ніхто не може зламати», – Блаженніший Святослав
- Глава УГКЦ у 157-й день війни: «В ім’я Боже ми засуджуємо звірства в Оленівці і світ повинен це засудити як особливий вияв дикості й жорстокості»
- «Боже, почуй наш плач і поспіши нам на допомогу і порятунок!», – Глава УГКЦ у 156-й день війни
- «Бог йому дав серце і душу українського народу»: відбулася щорічна проща до Прилбичів з нагоди уродин митрополита Андрея Шептицького
- Глава УГКЦ: «Я горджуся українськими патріотами, які без найменшої краплі ненависті готові захищати своє»
- Блаженніший Святослав закликав українську молодь скласти присягу на вірність Христові
- Глава УГКЦ у 155-й день війни: «Помолімося, щоб не втратити скарбу віри князя Володимира»
- Блаженніший Святослав у День державності України: «Наша Держава – це для нас питання життя або смерті»
- Глава УГКЦ у 154-й день війни: «Нехай Господь Бог прийме у свої вічні обійми журналістів, які віддали за правду своє життя в Україні»
- Глава УГКЦ у 153-й день війни: «Принесімо наш біль перед Боже обличчя і будьмо певні, що Він нас вислухає»
- Глава УГКЦ у 152-й день війни: «Помолімся молитву заступництва за наших воїнів»
- «Віруюча людина не може бути байдужою, коли бачить страждання іншої людини», – владика Богдан Дзюрах
- «Серед нашого страждання творімо простір для прояву Божої всемогутності», – Глава УГКЦ у 6-ту неділю після П’ятдесятниці
- Глава УГКЦ у 151-й день війни: «Російське віроломство ми перемагаємо силою любові до нашої Батьківщини»