Слідами святих на Яворину – Ясну гору

Ця проща була організована братами-семінаристами Львівської духовної семінарії під проводом брата Сергія Довби, а участь у ній взяла українська патріотична молодь, яка прагне глибше пізнати і відкрити для себе Бога в Його створінні.

Прибувши до міста Долини, прочани спільно помолилися панахиду біля пам’ятного знака загиблим учасникам визвольних змагань на алеї Небесної сотні та молебень до Пресвятої Богородиці в місцевій церкві Серця Ісуса та серця Марії, після якого парох, о. Вітольд Левицький, поблагословив добрий початок прощі та поділився історією церкви, що в ній відбувалося Богослужіння. Уже коли смеркало, прибули до с. Липа, де разом із місцевими мешканцями мали змогу чувати при спільній ватрі, молитися і співати пісні під гітару, а також частуватися «повстанською» юшкою та чудовим узваром. Духівник прощі, о. Михайло Дзуль, котрий напередодні мав нагоду провести екологічні науки для парафіян та учнів місцевої школи, представив присутнім діяльність церковної природоохоронної інституції – Екобюро та наочно продемонстрував вміст «валізи енергоефективності».

Другий день прощі розпочався Божественною Літургією у храмі Вознесіння ГНІХ, у с. Липа, яку очолив адміністратор парафії о. Василь Бурій, а проповідь виголосив о. Михайло, котрий наголосив, що «бережливе ставлення до довкілля та природних багатств є своєрідним виявом любові до Бога і патріотизму до нашої неньки України». Після ситного сніданку, приготованого щедрими парафіянами, молодь вирушила на гору Яворина. У час сходження прочани розважали над стаціями екологічної Хресної дороги, яка спонукала до призадуми над особистим життям та проведення паралелі між муками і стражданнями Бога Сина на хресті і кривдою, яку завдають сучасні люди Богу Творцю через нищення Його створіння. Кульмінацією сходження була ХІІ стація на місці загибелі крайового провідника УПА Ярослава Мельника та інших повстанців, котрі 69 років тому віддали свої життя за Батьківщину. А завершилася Хресна дорога на повстанському цвинтарі в лісі, де була відслужена Панахида та виконано Державний гімн України. На зворотньому шляху екопрочани прибрали маршрут від різного роду «благ» цивілізації, які залишили туристи на цій кров’ю политій і освяченій землі.

Далі маршрут пролягав до монастиря отців василіан у селі Гошеві, де прочани мали прекрасну нагоду заночувати та молитися перед Царицею Карпатського краю – чудотворною іконою Гошівської Богородиці. Варто зазначити, що протягом цілої прощі, незважаючи на насичений графік, відчувався піднесений настрій, молитовний дух і висока екологічна свідомість і культура молоді.

Прочани щиро вдячні Небесному Отцеві за прекрасну погоду та нагоду тілесно відпочити і духовно збагатитися в славнім бойківськім краю.

Інформаційна служба Бюро УГКЦ з питань екології