Різдвяний вертеп у Прилуцькій виховній колонії

Вівторок, 13 січня 2009, 18:56

Коляда дійшла і до місця, закритого, але не забутого. До підлітків, які тимчасово перебувають в Прилуцькій колонії в гості з вертепом та колядками завітала...

Коляда дійшла і до місця, закритого, але не забутого. До підлітків, які тимчасово перебувають в Прилуцькій колонії в гості з вертепом та колядками завітала - молодь з парафії Миколи Доброго у Києві. Дивне відчуття – і радості від Різдва, від приготування вертепу, і тривоги, а часом і страху від зустрічі з незвичайними глядачами перебувало між нами під час подорожі до Прилук. "Думаю, кожен з нас – колядників щиро бажав принести в цей заклад більше радості знадвору, більше живої Коляди, щастя від пережитого нами в спільноті Різдва. Є такий момент, коли це бажання стає більшим за великий страх і можна навіть крадькома подивитися на обличчя ув'язнених, відіграти роль у вертепі якось особливо для них", - ділилися враженнями учасники вертепу. Після вертепу з колядками була змога поспілкуватися безпосередньо з підлітками. Тут вже як кому повезло: хтось мав більше співрозмовників (наприклад, ролі чорта, смерті, царів вабили незвичайністю гримів, мало не кожен хотів сфотографуватися з ними), а хтось спілкувався в невеликому колі. Загалом з тимчасовими мешканцями колонії учасники вертепу провели не більше години, проте, звичайно, вражень нікому не бракувало. "Крім страху, непевності в спілкуванні, доводилося боротися і з відчуттям того, що ця акція одноразова, а значить і така, що насправді може не мати дії, якихось видимих позитивних наслідків. В цьому допомагав диякон Костянтин, слова якого підтримували нас протягом цілої подорожі та перебування в колонії. Я впевнена, що до підлітків в колоніях частіше приїжджатимуть відвідувачі, надходитимуть листи від молодих людей, бо крига страху скресає там, де вже є спроба зрозуміти, де є спілкування, і молитва, молитва, молитва", - сказала на завершення Дана Кушплер, учасниця вертепу.

Інформацію надав д-н Костянтин Пантелей