Пісня серця

Понеділок, 27 жовтня 2008, 17:06

Ці закличні слова пісні-гимну лунали протягом двох днів над золотавою столицею. 18-19 жовтня у місті Києві в рамках святкування 1020-річчя Хрещення України-Русі та IV Всеукраїнського фестивалю-конкурсу сучасної духовної пісні, відбувся гала-концерт його переможців. Вісімнадцять юних обдарувань прикрасили величну сцену Республіканського будинку художників. Серед переможців – сьогодні вже студентка Київського національного лінгвістичного університету Галина Княгиницька. "Столиця вже зачарувала мене, але ці два дні – незрівнянні", – ділиться враженнями Галя. Журі високо оцінило інструментальне озвучення пісні, її духовну гармонію у виконанні ансамблю народної музики "Ямгорів" під керівництвом знаного скрипаля Дмитра Іллєвича. Переможців фестивалю вітали високе духовенство: владика Гліб (Лончина), Куріальний єпископ, сестра Луїза Цюпа, директор Катехитично-педагогічного інституту Українського католицького університету, співак Тарас Курчик, директор фестивалю, Павло Дворський, народний артист України, член журі. Незабутні екскурсії по святинях Києва, зустрічі і благословення, подарунки і очікувана подорож по Європі залишають слід у дитячих душах. Ці діти відкрили глядачам свої серця, їхні молитви і сповіді запалили вогники любові до Всевишнього. "Україна – духовна нація, цвіт цієї нації – перед вами, вітайте їх!", – звернулася до глядачів зі сцени поетеса Леся Борова. На другий день гала-концерту, в неділю, синоптики прогнозували дощ. З Божої Ласки, голосисті ангелята розбудили сонячні промені. У цей день діти співали свої пісні, вели розмову з Богом у величавому храмі-монастирі Св. Василія Великого. Сонцесяйні куполи відблискували у вікнах і ніби зливалися з вогниками дитячих сердець. Тут, у святині, їхні голоси звучали по-особливому. Просторий храм не вміщував парафіян. Мою увагу привернув їхній вік: юнаки, дівчата, молоді люди з дітьми на руках, поважні чоловіки з жінками, а біля церкви – ті, чиї малята солодко дрімали у дитячих колясках. Здавалося, враз світ посвітлів, подобрішав, і в такому світі не може бути зла, жорстокості, неправди. Щирі слова подяки з уст владики линули в адресу отця-декана Ігора Левицького за сприяння, підтримку великої справи на славу Божу. Саме з благословення отця-декана наші діти взяли участь у цьому фестивалі, а Галина Книгиницька представила церкву на столичній сцені. Ми покидали Київ у сяйві мерехтливих вогнів. Здавалося, це вогники-свічі людських сердець, що їх запалили у ці дні наші діти. Крізь вікно автобуса я вдивлялася в різнобарвне сяйво, а душа наспівувала мотив фестивальної пісні: Боже, дякую Тобі за свою донечку, за всіх дітей, за прекрасні миті життя.

С.Княгиницька, Городенківський деканат