Підсумки наукової конференції про покликання до богопосвяченого життя

Підсумки наукової конференції, присвяченої тематиці покликання до богопосвяченого життя, яка відбулася у Львові 19-20 жовтня, обговорювали сьогодні у конференц-залі Відділу комісій УГКЦ на Свято-Юрській горі. У зустрічі взяли участь: о. Петро Баран, ЧНІ, голова Патріаршої комісії у справах монашества, с. Наталія Мельник, ЗСПР, головна настоятелька Згромадження сестер Пресвятої родини, с. Христофора Буштин, СНДМ, голова Комісії УГКЦ у справах освіти та виховання, о. Йоанікій Чверенчук, ЧСВВ, вікарій Василіанського чину, о. Роман Лагіш, ЧНІ, модератор конференції, та о. Орест-Дмитро Вільчинський, керівник проекту «Католицький Оглядач». «Покликанння до богопосвяченого життя – тема важлива і для УГКЦ, і для Вселенської Церкви», – каже о. Петро Баран. На його думку, дуже важливо осмислити стан покликань і те, як треба працювати над промоцією покликань до богопосвяченого життя. «Монашество у Церкві збирається уже не вперше, відчуваючи спільні потреби і труднощі», – розповіла с. Наталія Мельник, ЗСПР. Як вважає с. Наталія, ця наукова конференція стала результатом шестирічного Собору монашества і Собору Церкви, присвяченого монашеству, після яких постало питання якості покликань, а богопосвячені особи навчилися гуртуватися і спільно шукати вихід. «На тему покликань провели соцопитування: з'ясувалося, що ті особи, котрі мають особистісні риси готовності до богопосвяченого життя, найчастіше походять з повних благополучних сімей, в яких були добрі стосунки між батьками та дітьми», – про це розповіла с. Христофора Буштин і додала, що нині бракує дослідження того, як на покликання впливає християнське виховання у сім‘ї. Сучасна молодь мало знає про покликання до богопосвяченого життя, хоча, як свідчать опитування, найчастіше сприймає монаха як людину, яка молиться. «Богопосвячене життя можна порівняти з посвяченою річчю: остання дістає нове призначення, так само і людина стає пророчим знаком, свідчить про першість Божого Царства, першість духовного у власному житті, слідування за Христом», – вважає голова Комісії УГКЦ у справах освіти та виховання. Про динаміку покликань, зокрема про її спад, розповів о. Йоанікій Чверенчук, ЧСВВ. В Україні зменшення кількості покликань відбувся втричі швидше, аніж у Старій Європі. Зараз на одну монашу спільноту припадає два нових покликання, і цього, звичайно, мало для нормального функціонування спільнот. Однак позитивним моментом можна назвати те, що богопосвячене життя вибирають «особи, які мають більше розуміння, що це таке, і монаші спільноти стають креативнішими…». «Богопосвячене життя сьогодні перебуває у великій конкуренції з іншими можливими варіантами вибору молодої особи», – вважає о. Роман Лагіш, ЧНІ. «Покликання до богопосвяченого життя в Україні ускладнює ще й те, що на її теренах можна виділити два культурні регіони: постмодерний і пострадянський, кожен з яких має свої руйнівні аспекти. У першому переважає релятивізм, а другий вирізняється страхом дати відповідь на покликання», – вважає о. Орест-Дмитро Вільчинський, керівник проекту «Католицький Оглядач». Тому «людині потрібен духовний провід, щоб почути Божий голос і подолати всі перешкоди та страхи», – підсумував о. Петро Баран.

Повідомляє «Католицький Оглядач»