Під час Ювілею для ув'язнених Папа закликав в'язнів не втрачати надію

У проповіді Папа звернув увагу на те, що апостол Павло у своєму Посланні до римлян покликається на Бога як «Бога надії». Продовжуючи, Святіший Отець сказав: «Павло майже, здається, говорить нам, що Бог дуже сподівається. Хоча це може здатися парадоксальним, – це правда: Бог сподівається! Його милість не дає йому спокою, так само, як батько чекає повернення блудного сина або пастух шукає свою загублену вівцю».

 «Тому, якщо Бог сподівається, то ніхто не повинен втрачати надію. Бо надія є сила, щоб продовжувати рухатися вперед, – сказав він, – це потуга витривало й наполегливо просуватися у бік майбутнього й зміни життя. Це спонука дивитися на завтра, так щоб любов, яку ми зазнали, при всіх наших помилках могла показати нам новий шлях».

Надія, у кінцевому підсумку, – доказ сили Божого милосердя, сказав Папа Франциск, додавши, що милосердя «запрошує нас продовжувати дивитися далі й долати нашу прихильність до зла й гріха через віру і відречення в Ньому».

Ювілей ув'язнених був відзначений для в’язнів та їх сімей, працівників пенітенціарних установ, в'язничних капеланів і різних асоціацій, які допомагають як всередині, так і за межами тюремної системи - відбувся 5-6 листопада у Римі в рамках проголошеного Святішим Отцем Франциском Надзвичайного Ювілейного року Божого милосердя.

У заходах взяли участь близько чотири тисячі осіб, тисяча з яких були в'язні з 12 країн світу. Хоча більшість ув'язнених були з Італії, прибула також велика делегація лютеран із Швеції. Були присутні близько 50 нинішніх і колишніх ув'язнених із США, зокрема група 22 осіб з Цинциннаті.

До числа учасників були включені представники всіх груп ув'язнених, в тому числі неповнолітні, люди, що перебувають під домашнім арештом й особи з різними вироками. Хоча Папа Франциск виявив особливу увагу до засуджених на довічне ув'язнення, ніхто з них не був присутній під час ювілейного заходу.

Перед Месою в неділю базиліка Святого Петра відкрилася о 7.30 для ювілейних заходів, що включали спів, свідчення, які дали чотири учасники й молитва на вервиці перед прибуттям Святішого Франциска.

Усі квитки на Месу, як звичайно для ювілейних заходів, були безкоштовні. Після Служби Божої учасники перейшли до залі Павла VI у Ватикані, де відбувся «Прийом на честь Ювілею Милосердя».

Під час Меси самі ув'язнені виконували різні ролі в Літургії, такі як читання. Також служителями під час Євхаристії були поставлені в’язні в'язниці суворого режиму Opera в Мілані в рамках проекту «Значення Хліба», організованого для Ювілею милосердя.

У своїй проповіді Папа Франциск сказав, що читання цього дня були сильним посланням надії, «яка не засоромить».

 «Надія, – сказав він, – це дар Божий» і як такий «знаходиться глибоко всередині кожного людського серця, щоб пролити світло на це життя, так часто неспокійного і затьмареного так багатьма ситуаціями, що приносять печаль і біль».

Коріння цієї надії повинні живитися так, щоб приносити плоди у впевненості «Божої близькості і співчуття, незважаючи на будь-яке зло, яке ми зробили», сказав він, додавши, що «немає такого кутку нашого серця, який би не міг бути зворушені Божою любов’ю».

 «Милосердя, – продовжував Папа – це те, про що потрібно замислюватися більш глибоко. У  той час як порушення закону, безумовно, включає в себе «розплату», особливо коли справа доходить до втратити свободи, в той же час «надія не повинна коливатися».

«Плата за зло, яке ми зробили, це одне, але зовсім інша справа - це подих надії, який не може бути задушений ніким і нічим».

Папа зазначив, що часом «певне лицемірство» змушує людей дивитися на ув’язнених як лише на «беззаконників, для яких в'язниця є єдиною відповіддю».

 «Ми не думаємо про можливість того, що люди можуть змінити своє життя; ми маємо мало довіри до реабілітації», – сказав він, пояснивши, що при цьому ми забуваємо, що «всі ми грішники і часто, не знаючи про це, ми теж ув'язнені».

Часто ми «замкнені в межах наших власних забобонів або поневолені ідолами помилкового відчуття благополуччя, –  сказав він. –  Ми застрягли в наших власних ідеологіях й абсолютизували закони ринку, навіть коли вони розтрощили інших людей».

У ці моменти ми заточили себе за стінами «індивідуалізму і самодостатності» і стали позбавлені «істини, що робить нас вільними», сказав Папа Франциск, наголосивши, що «вказуючи пальцем проти когось, хто зробив помилки, не може стати алібі за приховування власних суперечностей».

Тоді як ніхто не може вважати себе праведним перед Богом, ніхто не може жити «без впевненості у можливості віднайти прощення», сказав він, і молився, щоб жоден з ув'язнених, присутніх не дозволив би собі бути «у полоні минулого».

«Навчаючись з минулих помилок, ви можете відкрити нову главу свого життя. Давайте не будемо піддаватися спокусі мислення, що ми не можемо бути прощені», – сказав Франциск.

Він зазначив, що в той час як є деякі рани, які тільки Бог може зцілювати, коли насильство зустрічається з прощенням, «навіть серцями тих, хто зробив зло може бути завойована любов, яка торжествує над всякого роду злом».

Франциск завершив свою проповідь, звертаючись до Марії, молячись про те, щоб вона поглянула на кожного з них «з материнською любов'ю» і заступалася так, щоб їх серця «могли відчути силу надії на нове життя, єдині гідні бути прожитими в повній свободі і в служінні ближньому своєму».

Переклад від Пенітенціарного душпастирства УГКЦ виконав священик Костянтин Пантелей