Про покровителя ув'язнених розповіли в чоловічій колонії

Засудженні виправної колонії #91 у м. Мена, що на Чернігівщині, мали нагоду почути спогади про бл. Василія, про його нелегкий мученицький шлях. Блаженний Василій, покровитель ув'язнених і в'язничного служіння ніс Слово Боже поневоленим, схилявся над їхніми ранами і тривогами, чував над їхніми розбитими серцями, надихав своєю мужністю, відвагою, вірою та вірністю Христові. 

Під час зустрічі представники Української Греко-Католицької Церкви Олег та Тетяна Чихарівські розповіли про життя та служіння Церкві Блаженного Василя Величковського. Про відважне свідчення віри святителя у радянських таборах. Відтак о. Василь Пишкович відслужив Молебень до Блаженного Василія.  На завершення в'язні приступити до мощей новомученика та помазання святим єлеєм.

Адміністрація установи висловила вдячність представникам Української Греко-Католицької Церкви за проведений захід, який дав можливість його учасникам не лише пізнати історію, але знайти внутрішню силу віри, що виводить людину до справжньої свободи.

Довідка:

Санктуарій Блаженного священномученика Василя Величковського знаходиться в храмі Святого Йосифа при монастирі отців редемптористів у Вінніпезі. Блаженний Василь Величковський прибув до Канади в червні 1972 року, після того як був висланий з території Радянського Союзу в січні того ж року.

Блаженний був двічі ув’язнений радянським режимом: уперше – 1945 року, коли після довгих годин допитів і тортур був засуджений за «антирадянську пропаганду» до кари смерті, яка згодом була замінена на 10 років таборів суворого режиму; удруге – вже як єпископ і очільник переслідуваної Церкви в Україні. Сталося це в січні 1969 року, шість років після того, як патріарх Йосиф висвятив його на єпископа в одному з московських готелів безпосередньо перед своїм відбуттям до Рима.

Під час другого ув’язнення, яке проходило в місті Комунарську (Східна Україна), блаженний Василь Величковський зазнав великих фізичних і психічних тортур. Є свідчення, що він став об’єктом медичних експериментів, внаслідок чого його здоров’я було повністю зруйноване.

Після визволення з радянських концтаборів блаженний Василь прожив трохи більше як один рік і помер 30 червня 1973 року у Вінніпезі.

Після того як папа Іван Павло ІІ під час свого пастирського візиту до України 2001 року беатифікував Василя Величковського разом з іншими ісповідниками віри УГКЦ, його чесні мощі влітку 2002 року було ексгумовано. Саме тоді виявилося, що вони залишилися нетлінними. Їх було урочисто перенесено з цвинтаря до храму Святого Йосифа, де відтоді діє музей блаженного. А каплиця з мощами Василя Величковського стала місцем паломництва багатьох людей – не тільки християн різних конфесій, а й представників інших релігій: євреїв, мусульман…

За заступництвом блаженного Василя Величковського віруючі отримують чисельні ласки. На доказ цього біля мощів зберігаються милиці одного малого хлопця, який за молитвами до блаженного Василя зазнав чудесного зцілення від невиліковної недуги ніг. Останнім часом були зафіксовані випадки мироточення святих речей, пов’язаних з особою блаженного Василя Величковського: реліквій та ікон блаженного, хреста, розміщеного над його мощами, а також ікони Матері Божої Неустанної Помочі, яка знаходиться при вході до каплиці Блаженного Василя Величковського.

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ