Про біженців як трагедію українського народу ХХІ століття говорили у Філадельфії

Доповідач накреслив труднощі із висвітленням теми, зазначивши, що ситуація з біженцями в Україні – це «складний, динамічний і довготривалий процес. Дані про кількість біженців та внутрішньо переміщених осіб постійно змінюються. Відносно достовірну інформацію ми маємо про людей, які перетнули кордон, бо прикордонна служба веде належний облік. Окрім того, у різних країнах існують центри реєстрації біженців. Відомості про тимчасово переміщених людей в межах України є, але ця статистика не повна».

Василь Лопух з’ясував різницю між термінами «біженці» і «внутрішньо переміщені особи»; накреслив історичний екскурс в історію біженців українського народу; висвітлив внутрішню географію біженців та міжнародні напрямки руху. За його словами, «у результаті збройної агресії з боку Росії значна частина населення України перетворилася на внутрішньо переміщених осіб (ВПО), шукаючи безпечніші місця на території України (це 7,1 млн на початок квітня), або на біженців за кордоном 5, 7 млн, що фактично становить чверть населення України». Серед країн, до яких подалися українці, лідирує Польща із 3,143 млн біженців. Відтак, 857 тис. громадян виїхали до Румунії, 551 тис. – до Угорщини, 443 тис. – до Молдови, 392 тис. – до Словаччини, 23 тис. 500 – до Естонії (станом на кінець березня), 32 тис. – до Литви, 57 тис. – до Франції (станом на 18 квітня), 15 тис. – до Греції (з них дітей 4500), до 300 – Японія. Проте, слід відзначити, що, за повідомленнями Прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля, станом на 12 квітня в Україну повернулися понад 1 млн громадян».

Доповідач зупинися на тенденціях нової імміграційної хвилі українців до США. Він рівно ж проаналізував питання ринку праці для біженців в країнах Европи, підкресливши: «Українські біженці – не трудові мігранти. Навіть після того як вони почнуть отримувати дозволи на працевлаштування у європейських країнах, це не спричинять значних змін на ринку праці. Близько 90 відсотків українців, що шукають прихистку за кордоном, – це жінки та діти. Чоловіки переважно залишаються в Україні. Під час воєнного стану існує заборона виїзду за кордон чоловіків у віці від 18 до 60 років за незначними винятками для деяких категорій. Найбільш затребуваними у ЄС є фахівці зі сфери будівництва та промисловості, медицини та фармацевтики, працівники сільського господарства, складські робітники, зварювальники та слюсарі, водії, кухарі, швачки, няні та домогосподарки».

У підсумку, Василь Лопух проаналізував можливі ризики неповернення окремих груп громадян до України та економічні наслідки війни. Доповідач відповів на запитання авдиторії.

Пресслужба Товариства «Свята Софія» США,
фото з архіву Товариства