Понад півтисячі в'язнів отримали освячені мед і плоди

Щорічна акція "Кошик в'язням на Спаса" - чудова нагода розвитку харитативного служіння церковних спільнот, вважає керівник Відділу душпастирства у пенітенціарній системі України о. Костянтин Пантелей. Не зважаючи на численні потреби забезпечення відпочинку власних сімей протягом літа і незалежно від зростання викликів, що спадають на бюджети родин, численні добродії діляться своїм скромним достатком, щоб дати знак людяної уваги для тих, хто перебуває за в'язничними і колонійними мурами.

Звіт з акції "Кошик в'язням на Спаса 2017" у Києві

Наші співгромадяни, що відбувають вироки в пенітенціарних установах, від моменту ув'язнення переживають відкинення суспільством. Виникає виразне почуття поділу на "ми" (ув'язнені) і "вони" (суспільство). Кожен знак милосердя руйнує мури відчуження. "На свободі хтось за нас молиться і сприймає як людей, - кажуть самі в'язні, - це дуже надихає жити і переосмислювати минуле і теперішнє."

Присутність священиків та мирян в пенітенціарних установах запалює людину до добра і дарує світлу надію на майбутнє. Слово Боже через духовного отця пробуджує затверділі серця і часто міняє людську темну суть у преображенну зодягнену Божою любов`ю, світлу одіж спасіння! В`язні з пошаною та повагою приймають дари Божого слова, та дари всіх людей доброї волі, котрі залучаються фінансово та іншими можливостями. Щира, окрема, уклінна подяка персоналу СІЗО та Бучанської виправної колонії, котрі з великим розумінням і терпеливістю супроводять такі візити.

При нагоді відзначення свята капелани також вітали персонал ДКВС. На переконання Голови Душпастирської ради з питань релігійної опіки у пенітенціарній системі України о. Костянтина Пантелея, Преображення - день, пов'язаний з пенітенціарним служінням, повинен відзначатися в державі як День професії пенітенціарія. Вислови: «Нема ніякої перспективи у злочинця на переміну життя. Кримінальні риси обумовлені генетично» роблять нашу віру у перевиховання порушників закону на примарний наїв.

Але ми насправді маємо вірити у переміну людини, через найважливішу антропологічну істину. Людина - більше, ніж її вчинок. Вимір життя людини тяжіє до трансцендентного. Себто ціль людини знаходиться поза нею. Людина може бути добра, але може бути й трагічно зла. Залежно від вибору й рішення розуму і волі. Інколи через драматичні обставини життя й оточення.

Звикання особи жити у добрі - можлива перспектива. Ми маємо довіряти цій можливості та різноманітно їй сприяти. Інакше ми безнадійні у цій своїй діяльності й робимо непотрібні речі.

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ